Спогади

Євгеній Назаренко

З труби безсловесної пащі Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий Розмазаний білим акрилом По квантовій тканці вуалі Мерці, незнайомі прохожі В німому, повільному танці Жорстоко і досить безбожно Зжирають обличчя "повстанців" Голки невгамовного світла Лишають гранатові рани В акторах туманного квіту Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру Стирає кордони обструкцій Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння Вдихаючи з попелом втому Я знов провалюсь у верзіння...

2023-01-11 01:51:45

11

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Lexa T Kuro

Дуже експресивно😉! Натхнення Вам!✨💫

Відповісти

2023-08-16 06:42:32

Подобається

Євгеній Назаренко

@Lexa T Kuro Дякую! Взаємно)

Відповісти

2023-08-18 17:51:51

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2360

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5798