Спогади
Євгеній Назаренко
З труби безсловесної пащі  Немов із байдужих заводів Здіймаються в буднічних хащах  Клуби нікотинових зводів У пелехах кислого диму Облич силует кучерявий  Розмазаний білим акрилом  По квантовій тканці вуалі  Мерці, незнайомі прохожі  В німому, повільному танці  Жорстоко і досить безбожно  Зжирають обличчя "повстанців"  Голки невгамовного світла  Лишають гранатові рани  В акторах туманного квіту  Безглуздої, лячної драми Немов на підмостках театру  У барвах відвертих емоцій Сюжет перетікший у тантру  Стирає кордони обструкцій  Розтанувши в спокої дому Мене полишають видіння  Вдихаючи з попелом втому  Я знов провалюсь у верзіння...
2023-01-11 01:51:45
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Дуже експресивно😉! Натхнення Вам!✨💫
Відповісти
2023-08-16 06:42:32
Подобається
Євгеній Назаренко
@Lexa T Kuro Дякую! Взаємно)
Відповісти
2023-08-18 17:51:51
Подобається
Інші вірші поета
Кохати Один Надія Смерть і народження
Інші поети
Molly Walker
@mollywalker228
Hedgehog
@K_Sterben
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3145
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1362