Цвіт надії
Фіджер
У холодну ніч, коли зірки блищать, Місяць срібним промінням засяє. Там, де небеса мерехтять, Надія не згоряє. І в світлому серці, зникне туга. Розцвітає мрія, наче рання роса. Відкривається життя, ніжне й безмежне, Пронизане миттю, що летить уперед. Іскріють сподівання, зливаючись в єднанні, Їх спільної, братської мети. Якої вже не досягти, Без крихти хоч малої надії, всупереч бездії.
2023-07-28 17:54:34
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Фіджер
@Сандра Мей Дякую за цей приємний коментар!
Відповісти
2023-07-29 12:53:20
1
Фіджер
@Антон Шаталов Гарна цитата, і я з нею згоден. Але, я більше асоціюю надію з твором "Цвіт яблуні" Коцюбинського, не можу не надихатися стійкістю головного героя
Відповісти
2023-07-29 12:56:33
Подобається
Ірина Велика
"Надія не згоряє." - 👍, так) навіть, в найтемніші часи.
Відповісти
2023-08-22 11:07:21
2
Інші вірші поета
Каяття
Інші поети
mrs_nali
@mrs_nali
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2077
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2536