Цвіт надії
У холодну ніч, коли зірки блищать, Місяць срібним промінням засяє. Там, де небеса мерехтять, Надія не згоряє. І в світлому серці, зникне туга. Розцвітає мрія, наче рання роса. Відкривається життя, ніжне й безмежне, Пронизане миттю, що летить уперед. Іскріють сподівання, зливаючись в єднанні, Їх спільної, братської мети. Якої вже не досягти, Без крихти хоч малої надії, всупереч бездії.
2023-07-28 17:54:34
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Фіджер
@Сандра Мей Дякую за цей приємний коментар!
Відповісти
2023-07-29 12:53:20
1
Фіджер
@Антон Шаталов Гарна цитата, і я з нею згоден. Але, я більше асоціюю надію з твором "Цвіт яблуні" Коцюбинського, не можу не надихатися стійкістю головного героя
Відповісти
2023-07-29 12:56:33
Подобається
Ірина Велика
"Надія не згоряє." - 👍, так) навіть, в найтемніші часи.
Відповісти
2023-08-22 11:07:21
2
Інші поети
KAYSEE
@kaysee_55
Daisy Daisy
@daisy_daisy
Aila
@aila4u
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2168