Цвіт надії
Фіджер
У холодну ніч, коли зірки блищать, Місяць срібним промінням засяє. Там, де небеса мерехтять, Надія не згоряє. І в світлому серці, зникне туга. Розцвітає мрія, наче рання роса. Відкривається життя, ніжне й безмежне, Пронизане миттю, що летить уперед. Іскріють сподівання, зливаючись в єднанні, Їх спільної, братської мети. Якої вже не досягти, Без крихти хоч малої надії, всупереч бездії.
2023-07-28 17:54:34
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Фіджер
@Сандра Мей Дякую за цей приємний коментар!
Відповісти
2023-07-29 12:53:20
1
Фіджер
@Антон Шаталов Гарна цитата, і я з нею згоден. Але, я більше асоціюю надію з твором "Цвіт яблуні" Коцюбинського, не можу не надихатися стійкістю головного героя
Відповісти
2023-07-29 12:56:33
Подобається
Ірина Велика
"Надія не згоряє." - 👍, так) навіть, в найтемніші часи.
Відповісти
2023-08-22 11:07:21
2
Інші вірші поета
Каяття
Інші поети
Poet of Dark Rose
@Poet_of_Dark_Rose
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Noor Jahan
@noon_the_force
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1252
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2840