A Far Country
I I took a glimpse to know what lies ahead, I mounted on the tree to see beyond the roofs and cities, Above the hills i have seen, beneath my feet i have tread the miles, To see the realm of another world, But what is it i cannot see? II Beyond the distance i could see beyond, In the tall grass i could navigate my paths, Within the walls i could hear the whispers, From the lines of a book i have read, That beyond what i can not see, there's a place, A place my feets can not take me. III In this far region, this far land beyond my sight, I read it exists and I'm sure dwellers are there, I know my feets will fail me and my sight is blur to see it, I leant it's a place that is crested on individuals creeds, Creeds i leant from the book i read. IV A far land, on the soil the commandments is hoisted. A far region where mortal bodies can not reach. A far country whose routes is found only in the sacred book of life, Where thy only words is HALLELUJAH !!! V A place which is the end of every beginning of MAN, Yet another beginning there of !!! Indeed, a far country beyond the beyond. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-05-14 09:22:46
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5080
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12911