Beneath The Mask
I What if beauty lies in the blink of our eyes? What if true love can only be heard in our silent cries? What then would be the truth in our lies? II With my genetics and chromosomes intact, Am i just like any man with no impact? A descendant of Oliver which is fact, Who is in love with all that he lacked,, Even beyond what his capacity can contract. III We can only examine life, Judging not that which we can't create in afterlife, For beauty may ward off sin as a wife, But underneath we are all the same in the realm of life. IV We are on a fence today for which path to tread, Showing the reflection of who we really are ahead, But at the end, our smile may speak perfection which we dread, Trust me, our nature doesn't make any difference even when we are dead. V With the brightness of tomorrow, Warding off our tides for morrow, Would there be any difference in this world of sorrow? If true identities can be seen in fitted shirts and polo, Then how many more will fall into the deceitful faces we carry just to glow. VI Our past are gone and so we are anew, Then i could still feel my nudity like the first set of human even in dew, Truly I'm not the only one feeling this though we might be few, But i think human heart is a replica of stone that needs to rue. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-08-05 10:55:45
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11813
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4690