It Is Worth Living
I As I got sucked on a crossroad, Like a writer whose muse melt off. There a need to find another route, And not to end up in chords of treadmill racing all night. II I pulled over my legs, With my hazard light of hopes high, And sigh hoping for a miracle to cross by. Started pacing at the rear side of the road, Counting my scores, counting my fears, As the brightness of the day dims. III Like the tune of R Kelly on prayer changes things, So I saw the light coming from a far, Pulled over just to be my compass, my guide. Thus, my direction he showed me. Proving to me that only in the grave is where hopes are buried. IV Humanity and relationship on tightrope, Whirlwind railing on our sails, What exactly is the price to save this LOVE? When we feel rejected after a hunch of argument, Chastised with hatred and deceit from foes, Yet in a world of our own. VI But in the lyrics of Alessia Cara, God sent an angel to make me know, That there will always be shades of beauty in every scars. Thus; my direction he showed me again, That only in Six feet is where hopes are buried. VII Life is worth living, so give it a thought, And give it another trial, to live for another day! For with life, hope is still growing. . Thomas Oluwatosin ©Fearless Lines
2021-06-09 08:53:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4913
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12518