My Companion
I In a path of loneliness, Have treaded my ways, Like a sojourner in the midst of nothingness, I have moved on in the path with no pace. II I moved in this path, The hollow path filled with dreadful shades, Like the tale of a warrior with an hopeless oath, Loosing his will like a land infested with raids. III There I moved forward, With all sides, all I can see is tall walls. A need to stop and more need to move upward, As being fixed on a spot is making my heart race in wars. IV I moved on and on, Getting closer to the exit and yet more farther, Losing focus in the dark path with no flash light on, And as I walked through the path with my steps like a man on a ladder. V The Halo came from above, Sheds it's fragrance on my darkest path, A clearer vision with the light above, To see the unseen miles left in my path. VI Now the walls are just walls, The dreadful path is just a mere passage, Now I can see I was truly lonely in the dark walls, But now the light is my companion. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-10-05 09:48:28
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3527
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183