RELIGIOUS TALES
Journeying through fortuitous spatial, Moving past all heavenly bodies, The tales of religions i was told. . In quest for dominance, Binds of hatred cascade on the wicks of men, Sons and daughters crooked aloof, Alas! Religion at work or man's doctrine? . With the whirlwind of churches, Rifles and tornadoes of mosques, Traditionalist with their incantations, Souls trapped in purgatory, Waving their flags to the fallen heroes, Just for the denial of salvation. . There we go to it in arrays, Letting our shoulders shed off our ammunition, Kids and their dolls in coat of arms of truce, Religious cremation the entire in aromatic burning of flesh, And dreams shattered by nightmares of abuse. . Then we confess Christ is the way, Allah is the confirmed God, Pyramid is the supervise not triangle, Illuminati is, not Egyptians creed.. . Oh ye' shallow hearts of men, Christ is divinity and Allah is God, Multi-facet doctrines but invariable God. . All is general brotherhood of man, Under the widespread maternity of God. . Thomas Oluwatosin © Fearless Lines
2021-07-08 09:12:10
0
0
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1603
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4644