Writers' Fate
Writer of the present era, Conceived and raised in the illumination of the gods. Literary path they showed me, Never to be them but to seek what they sought. Winter and summer, i lay my lines. Explicit and abstract, still in my lines of ancestors. Lines of creatity i wished, and end to it i prayed not. Papyrus and cuneiform, all i grew with. Path to creativity i've achieved, Troubled now, for my well appears dry. Oh 'er DANU, sandy not my well of creativity. SADV, inspire me i pray. The folks of my ancestors, a letter to you. Soyinka and achebe i call on thee, Men of old i beckon you all to my request. An answer to this am in need of... DOES CREATIVITY HAS ITS ERA? Thomas Oluwatosin © Fearless Lines FOOTNOTES -PAPYRUS ( A material prepared in ancient Egypt from the pithy stem of a water plant, used in sheets throughout the ancient Mediterranean world for writing or painting. -CUNEIFORM ( Denoting or relating to the wedge-shaped characters used in the ancient writing systems of Mesopotamia, Persia, and Ugarit, surviving mainly on clay tablets. -DANU (An irish goddess, also called the mother of healing, abundance, love, wisdom and creativity) -SADV (A forest goddess that brings creativity in a magical, eathy, forest-like, deer spirit sort of way).
2021-06-10 12:12:57
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4631
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3627