Вірші
Ми знов біжим...
Ми знов біжим, спиняємсь, обертаємсь,
Стискаєм руки в лихоманці почуттів
Шукаєм щастя в відблисках моралі,
Чи у глибокім вирі наших снів.
Сп'янілі відчиняєм двері страху,
І міцно зачиняємо меті.
Ховаєм голови і знову-знов тікаєм.
Далеко, далі ніж будь-хто колись.
І все ж ми знаєм. Завжди. Цілу вічність.
Це крутиться у нас на язиці.
Це б'ється в нас у серці й постійно,
Всередині будує кораблі
Якийсь затоне, інший скорить море,
Можливо, кожен досягне своєй мети.
І лиш коли ти пустиш це пізнання,
Побачиш в ньому свóї кораблі.
Ми знов біжим, шукаєм щось невпинно,
Що завжди сховано у нас, на видноті
Ти просто стань, пусти у себе іскри
І дай поплисти свòїм кораблі...
8
2
440
