Моя колежанка.

Генрі крадієць сенсу

Ми сиділи з колежанкой на сходах школи. Вона не колежанка, вона моя знайома. Я питаю: "Чому ти завжди мовчиш? Чому філософія тиха, чому не кричиш? Чому закурила так рано - ми з тобою у восьмому класі... Чому ти на небо дивишся, неначе ти щось втрачаєш?". Моя колежанка тихо дивилася в стелю. Потім на стіну шкільну, на об'яву, що курити то зле. Вона тендітна, худа, та профіль її немов пташки. Вона мені відповіла: "Я померла назавжди. Я померла давно, сто років тому напевно. Хоча то, напевно, пафос. Не так то давно було. П'ятнадцять років, можливо. То було, як зараз, вівторок. Мені так хотілося жити, хотілося так літати. Але несподівано якось, в вівторок я і померла. Про це не складуть віршів, не заспівають пісень. Єдине, що мене тішить - у нас відмінили літру. Та що особисто прикро - закінчились цигарки" Я слухав дивився в стелю, спостерігав за часом. Спостеріав за світлом, спостерігав за тінью. Я казав колежанці: "І ти рахуєш, це правда? Тобі чотирнадцять років, як ти могла забути? Як ти могла померти, п'ятнадцять років тому". Вона відповіла глухо: "Як час той швидко летіть... Підемо напевно звідси. Магаз найближчий відкритий - купимо цигарки, тобі у кубиках цукру. А потім на телефон підемо знімати дерева - що саме воне шепочуть, у німому кіно?" *** Основано на реальних подіях, сходи першого поверху, актового залу, біля столовой. Жоден персонаж не несе відповідальності за своє зломане життя. Прошу після прочитання у всьому звинувачувати загальну шкільну освіту, особиста подяка за зруйновану людину школа #89 міста Одеса.

2022-11-22 13:25:01

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Так освіта багатьох ламає нажаль... ( забагато уроків різних, що мозок вибухає. Вільний час на нулі. Дещо закидають і попри бажання роблять. А дехто ламається й все закидає й на життя забиває. Реалії буття)

Відповісти

2022-11-22 14:26:32

1

Генрі крадієць сенсу

@Сандра Мей так, то є так. То є просто шматочок з минулого, котрий дуже запам'ятався)

Відповісти

2022-11-22 14:27:29

1

Схожі вірші

Всі

Emotions/эмоции

shadowlinxxx morgan

ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx

47

20

4510

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11409