Зимній етюд
Генрі крадієць сенсу
Зима. Кружляє білий сніг. Питання. Чому світ білий? Чому не янгол я, на жаль... Чому йде сніг? Чому зима? Я в кріслі біля батареї. Спостерігаю, гра тіней. Я в профіль чітко бачу зірку, що падає в мою долоню. Я - спостереження за світом. Я накопичую в собі. Мурашка бігає по стінкі. На тварь маленьку кіт кричить. Він так нервується, бідненький. Боїться крихітну мураху... Його візьму собі на руки, нехай мурашка іде з богом. Чи бог мурашкі допоможе? Почує її біль, мольбу? Чи він почує кріхи болю, порозуміє він страждань... Кота я пещю, я в просторі - просторі думок прохолоди. Сьогодні середа, зима... десь у четверг буде весна.
2022-11-22 12:55:53
6
0
Інші вірші поета
Моя особиста свобода Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті) Цвинтар законів чужих Янгел пробна версія бесплатна 1 секунда
Інші поети
Lady K.I.M
@lady_KIM
tata
@tata4u
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12014
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2235