Зимній етюд
Генрі крадієць сенсу
Зима. Кружляє білий сніг. Питання. Чому світ білий? Чому не янгол я, на жаль... Чому йде сніг? Чому зима? Я в кріслі біля батареї. Спостерігаю, гра тіней. Я в профіль чітко бачу зірку, що падає в мою долоню. Я - спостереження за світом. Я накопичую в собі. Мурашка бігає по стінкі. На тварь маленьку кіт кричить. Він так нервується, бідненький. Боїться крихітну мураху... Його візьму собі на руки, нехай мурашка іде з богом. Чи бог мурашкі допоможе? Почує її біль, мольбу? Чи він почує кріхи болю, порозуміє він страждань... Кота я пещю, я в просторі - просторі думок прохолоди. Сьогодні середа, зима... десь у четверг буде весна.
2022-11-22 12:55:53
6
0
Інші вірші поета
Янгел пробна версія бесплатна 1 секунда Калина Крадіжка всесвіту людей Відповідь
Інші поети
Juli Pencil
@Juli_Pencil
Mimi Meow
@Mimi_meow
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4957
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5087