Зимній етюд
Зима. Кружляє білий сніг. Питання. Чому світ білий? Чому не янгол я, на жаль... Чому йде сніг? Чому зима? Я в кріслі біля батареї. Спостерігаю, гра тіней. Я в профіль чітко бачу зірку, що падає в мою долоню. Я - спостереження за світом. Я накопичую в собі. Мурашка бігає по стінкі. На тварь маленьку кіт кричить. Він так нервується, бідненький. Боїться крихітну мураху... Його візьму собі на руки, нехай мурашка іде з богом. Чи бог мурашкі допоможе? Почує її біль, мольбу? Чи він почує кріхи болю, порозуміє він страждань... Кота я пещю, я в просторі - просторі думок прохолоди. Сьогодні середа, зима... десь у четверг буде весна.
2022-11-22 12:55:53
6
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1959
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4214