Моя особиста свобода
Генрі крадієць сенсу
Я підніму догори своїх крил Летіти, летіти, летіти. Я покину людство чуже Покину, покину, покину! Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи! Мого протесту ніхто не побачить В кімнаті чужих я один... Я прокричу особисте слово! Я прошепочу останнє бажання - Мене ніхто, ніхто не почує В кімнаті чужих існувань... Я підніму особистий прапор Моєї особистой свободи На цвинтарі зруйнованих душ На цвинтарі зломаних крил... Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи...
2022-11-20 13:06:30
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Генрі крадієць сенсу
@marco polo цікавий погляд... чому саме?
Відповісти
2022-11-20 21:05:06
1
marco polo
@Генрі крадієць сенсу Я - великий цінитель індивідуальності. Мені подобається, коли людина більше піклується про особисте, внутрішнє і менше розпиляється на теч що оточує.
Відповісти
2022-11-20 21:07:37
1
Генрі крадієць сенсу
@marco polo дякую, ця позиція дійсно цікава та наштовхує особисто мене на роздум... дякую за коментар ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-20 21:11:26
1
Інші вірші поета
Сенс, абстракція, пісня. І було в мене два моря Один Крадіжка всесвіту людей
Інші поети
Muzalevski
@Muzalevski
Nala
@anuton
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2783
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3300