Моя особиста свобода

Генрі крадієць сенсу

Я підніму догори своїх крил Летіти, летіти, летіти. Я покину людство чуже Покину, покину, покину! Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи! Мого протесту ніхто не побачить В кімнаті чужих я один... Я прокричу особисте слово! Я прошепочу останнє бажання - Мене ніхто, ніхто не почує В кімнаті чужих існувань... Я підніму особистий прапор Моєї особистой свободи На цвинтарі зруйнованих душ На цвинтарі зломаних крил... Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи...

2022-11-20 13:06:30

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Генрі крадієць сенсу

@marco polo цікавий погляд... чому саме?

Відповісти

2022-11-20 21:05:06

1

marco polo

@Генрі крадієць сенсу Я - великий цінитель індивідуальності. Мені подобається, коли людина більше піклується про особисте, внутрішнє і менше розпиляється на теч що оточує.

Відповісти

2022-11-20 21:07:37

1

Генрі крадієць сенсу

@marco polo дякую, ця позиція дійсно цікава та наштовхує особисто мене на роздум... дякую за коментар ♡♡♡°•

Відповісти

2022-11-20 21:11:26

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1981

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11539