Моя особиста свобода
Генрі крадієць сенсу
Я підніму догори своїх крил Летіти, летіти, летіти. Я покину людство чуже Покину, покину, покину! Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи! Мого протесту ніхто не побачить В кімнаті чужих я один... Я прокричу особисте слово! Я прошепочу останнє бажання - Мене ніхто, ніхто не почує В кімнаті чужих існувань... Я підніму особистий прапор Моєї особистой свободи На цвинтарі зруйнованих душ На цвинтарі зломаних крил... Я підніму особистий прапор Моєї особистої свободи...
2022-11-20 13:06:30
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Генрі крадієць сенсу
@marco polo цікавий погляд... чому саме?
Відповісти
2022-11-20 21:05:06
1
marco polo
@Генрі крадієць сенсу Я - великий цінитель індивідуальності. Мені подобається, коли людина більше піклується про особисте, внутрішнє і менше розпиляється на теч що оточує.
Відповісти
2022-11-20 21:07:37
1
Генрі крадієць сенсу
@marco polo дякую, ця позиція дійсно цікава та наштовхує особисто мене на роздум... дякую за коментар ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-20 21:11:26
1
Інші вірші поета
Вірша про мою кішку або Антична Муза Божевілля Осінь Сенс, абстракція, пісня.
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Princess Mwas
@princess_mwas
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5107
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5182