Вірші
Нема кінця моїм коханням
Нема кінця моїм коханням...
У ваші чорні, карі очі!
Здавалось - літера і крапка...
І вірш завершений - забув.
Забув про ноти і сонати,
Забув про літо і вчора...
Але приходить нам на зміну
Зима,
Весна,
І тихий біль!
Шепоче шелестінням моря!
І місяць спів хова у вікна!
Абсурд - казали...
Знав - це сон!
Я в ньому авангардне "соль"!
Квіти! Квіти моя душа!
Лети за зграями вітрів!
І над хатами пролуна,
Мій голубиний спів...
Кричи!
Полюй за весной слабкой!
Вона втекти...
Чи сенс буття?
Нема кінця моїм коханням...
У ваші чорні, карі очі!
2
0
136
Це хронічне. Її-бо капчик. 777
Це хронічне
Її-бо.
К
А
П
Чик
Чикі-чикі?
Бігають
Сміються
Її-бо
Віддав купу гривень
Цілу двадцятку
Розрізав зуби
І побіжав слухати телефони
Ха
Ха!!!!
🦷🦷🦷🦷🦷🤍💋🦷🦷🦷🦷
2
4
153
Сон, де світ ідеален - мені напевно, наснилось 36367
Мені наснилось, що світ ідеален, що око не косить, що риба не пахне - мені наснилось, що вчора прекрасно а завтра я не забуду... Мені наснились зелені дерева, кольорові фломастери - сім три вісім! Дай бог всім щастя, дай бог здоров'я - мені наснились такі бігборди, мені наснились дорожні знаки на котрих були щасливі обличчя. У тому сні не було телебачень - по радіо більше нема реклами, і кішки вночі тихенько храплять - і зорі зі мною мовчать і мовчать... Мені наснився кумедний
С
О
Н
В котром кохання не було з тобой.
Напевно мені наснилось.
Ш
К
О
Да.
4
2
126
Вірш простенький, як саме моє життя
Трехлапа пташка
Дивилась в вікно
В надіях
Спіймати картинки
Собако-людина
Дивився кіно
В надіях
Торкнутись картинки
А на картинці
В кінотеатрі
Трехлапа пташка
З трема крилами
З трема зубами
З трема устами
Спіймала картинку
В котрій собака-людина
Сидить у кіно
І торкається...
Картинка.
4
0
278
Нескінченність.
Радіо. Крапка. Крапка. Хвилина.
Біль у якіїсь невідомій частині
Біль неопознаного об'єкту
Я не ховаю, пане, секрету
Я не ховаю дима шматки
Я не ховаю питання і пил
Я не ховаю мистецтва доз
Псіхоз.
Не ховайте собаку у дощ...
Не красивих коханнецьких поз
Псіхоз.
А я так ніжно любив собаку
Що навіть зрадив свого кота
Я змушував пити чай незнайомців
Я злий? Чи занадто добрий?
Я хто?
Я покохав? Не дозвольте же, пане
Дивитися в очі чужі і рідні
Я як людину вас розглядаю
Як хвилину бутття думок
Крапелька. Крапає вниз поступово
Знизу вверх. Ліків болі.
А я так хотів бути синім морем...
А тепер я просто слимак.
Якось так.
Вашу руку мені не тримать
Я не вмію тримати в руці навіть небо
Що вже про вашу руку казать.
- Це поганий вірш
- Я знаю
- Я вам вибачаю.
- Я теж.
- Ви виглядаєте стомленим...
- Та якось так склалося...
- Вам корисно відпочити
- Можливо
- Я спішу.
- А я вже нікуди не спішу. Занадто багато часу.
Занадто багато секунд.
- Так це ж добре.
- Безумовно. У світі не так вже багато доброго, щоб про це мовчати.
- Ви тому і кохаєте казки?
- Я тому і кохаю вас.
📻📻📻📻🪗🎷📻📻📻🪇🪘🎷🪗📻📻📻🔕🔇🔇🔕🔇
4
3
216
007Запрошення на танок повний павуків ???00007
З капельницею рухаємося
По спіралі у гаю
Неможливо не слухати
Неможливо не падати
- Літаючи? Щось ви знаєте...
Та не дозволяєте!
- Вас запрошую елеганске
На каву безхмарну...
- Не дозволено посміхатися
Не дозволено їсти.
- Ви багато, багато думаєте...
- Ви хочете мені подзвонити?
- Я дзвоню тільки безкрилим,
Тільки тим, котрих можно різати.
Я дзвоню маленьким комахам,
Щоб послухати анекдотів...
- Ви такі жорстокі, як антибіотик
- Я злодійську кваліфікацію маю
Хочете, розповім, як флейта вночі мені грає?
- Я не кажу, я кажу ви жорстокі, але не зовсім
Чому ви такі мовчазливі, немов анекдоти вам заборонили?
- Немаю можливості відповідати, на мене чекають халати
Повні кішені гострого скла
Омана зла...
- Обманувати зло - благородне діло, а тим більше різати на шматки. То можливо жорстоко, але
К
І
Н
О
М
А
Т
О
Г
Р
А
Ф
І
Ч
Н
О
Можно я про вас напишу вірша?
- Не дуже хочу, але хто вам забороня? Тільки пишіть так, щоб не ідеалізувати
І нікому не дати поняти
- Це все?
- Не дозволяю кохати.
- Навіть небо?
- А тим більше небо, крилатий.
- Цікава табличка, тепер буду знати з якими віршами правильно руки мить.
В коридорі нікого не було.
Грало радіо десь. Кот.
Мимо хтось пройшов, у чомусь зеленому:
- Я спішу, в мене немає часу.
- В мене теж, але мені немає куди спішити.
- Ви чуєте флейту?
- Так це ж сон.
- Тоді ви повинні чути грозу.
- Я не вмер?
- Навіщо вам вмирати? Це сенсу немає, тим більше у мою зміну.
- Поки ви на посту, я схоже, не вмру.
- А хочете?
- Навіщо? Я ще з капельницею не танцював.
- Ви хочете зі мної зтанцювати?
- А ви капельниця?
- Так.
- Тоді запрошую на танок...
В коридорі нікого не було. А в гаю хтось був. Грало радіо.
0
0
203
Баг. 777. Ха-ха
Баг.
Як красив твій дах.
Полетів мій бог.
Закриваю шлях.
Хах?
Крах.
Полетів мій птах.
Зачиняй вікно.
Закінчи філфак.
Не шукай чого?
Хах!
\\\\
Чому?
Спитаєте ви -
Чому?
Закохання в коханку
Восени
Граєм в теніс з дзеркалом
Ти прости
Не залишив місця
Для малих втіх.
Вибачай? Я втік.
Дах протік.
Ти безлік.
Медицинська маска.
У години тік.
Пісня? Що? Не загравай зі мною
Мелодіями краплями відчуття душі і крапками головняка. Пташки посміхаються знають що таке коханння а я злюся та тереблю травинку бо я стомився і хочу в будинок. Але вона каже що в мене слизняк, що в мене спазм, що в мене чиряк - а я посміхаюся і сміюся, а потім смутно кажу "я втомився - не бачиш, хирурги біжуть по стелям, ти чуєш метелик, ти чуєш капельниці дихання" дякую за старання.
Але ж я не винен
Що мозг то хімічна штука.
Що тіло хімічна штука
А в руці хтось має гострого ножа.
Ось так завжди. Яка ж це фігня.
Я просто хочу зіграти в теніс з тобою, дзеркало. Чи ти не дзеркало???
👏👏👏👏👏👏👏👏🎬🎮💾🎞🎤👁🎧📢🎞🈯️🎥🦟💄🦺🥼📯📯📯💊🩹🩸🧪🧫🧬⚗️
0
1
173
Кіт надрозумник (настільки розумний що вказує людям своє місце та грає в нарди)
Ви що? Яке голову мити? Так усі думки змоїти, дурне!
Я вас навчу, як жити, а ви запам'ятайте в ваші розумні зелені голови:
Не називайти мене
к
о
том!
Я пес.
Г
А
У.
І не смійтися з цього! Це не смішне ні чорту дрота, це - життя.
6
2
384
Та-та-та
Насправді кумедна вся ця історія. Я про те, що я людина. Ви теж люди? Ви знали про це? Я ні. Що саме цікаве, в мене багато думок. Так завжди буває у людей? Чи це випадковість?
Занадто невпевнен у собі. Це я чув, знак якості людини. Я пройшов перевірку на особистість?
Хочете вірш?
Я можу вам його дати в руки.
Він теплий.
В
І
Р
Ш.
5
1
267
Сенс, абстракція, пісня.
Весь цей світ абстракція
Все в цьому світі мовчить
Крила і сенс по акції
Абстракції абсурд
Абстракціонні картинки
У абстракціонном кіно
Абстракціонне суспільство
Абстракціонна душа
Завтра твоє абстракція
Моя любов абстракція
Втілення я абстракції
Повне прокрастінації
Чуєш співають абстракції
Абстракціонні вірші
Абстракціонні скрипки
Грають в моїй душі
Моя абстракція дивна
Зовсім не зрозуміла
Зроблена з пластелину
Зроблена з дроту і пилу
Весь мій світ абстракція
Все в цьому світі смішне
Я повний прострації
Все в мені кліше
Війна з собою абстракція
Сповнений капітуляції
Війна з дзеркалами вся в грації
Війна з романтизацієї
Я течу від абстракції
Від повної модернізації
Жорстокой культорізації
Без сенсовой ідеалізації
Мова моя абстракція
Пісня ця абстракція
Сенс пісні абстракція
Мої слова - абстракція
Повная реалізація
Абстракції декорації
Сповнений сонцявізації
Часткової родинкозації
Літом комаровізація
Буде моєї абстракцієї
Граю в імпровізацію
В грі без азартізації
Весь цей світ абстракція
Все в цьому світі мовчить
Крила і сенс по акції
Абстракції абсурд
7
0
248
Автопортрет кінорежиссера. Вітчизняний продукт. 777. Дуже довга секунда.
Щоб побачити
Свої очі
Обличчя
Я не дивлюсь
У дзеркало
Чи калюжу.
Я лише простягаю руку
Та бачу себе
Бачу очі
Обличчя
На кінчиках
П
А
Л
Ь
Ц
І
В
Своїх.
Але очі
Обличчя
Таке
Пусте та мине
Не забаром
Все стане
Картинкой.
А от бачити
Душу
Думки
Та тишу
Це ще треба вміти, напевно.
М
А
Л
Ю
В
Н
И
К
Свій портрет
Малює вуглем
На піску.
Ну а мої
Струни картин
Краплі вікон
Зелені долоні
Та
Т
И
Ш
А
Назавжди
У моїх кадрах
Створених словом
Парканом
Мовой
Замерзлих
Птахів...
Все, підпис дата. Я не хочу додому повертатись. Зуб хитається. Треба дістать з кішені ліхтарик. Дядько Бог сердиться на людство, та чи я відповідальний за лютий у травні? Треба робити домашня завдання... Я закінчив школу??? О ні, знову цей сон...
- Так, це сон.
- О ні, це ти, пляма від бензину дуже схожая на мене?
- Так, це я.
- Що ти тут робиш?
- Я не знаю. Люблю дивитися як ти спіш. Тобі завжди такі дивні сни сняться.
- Так я знаю.
- Хочеш цитрусове печиво?
- Воно знову отруйне, і я знову попаду в пекло де багато дітей, що тягали кішок за хвоста?
- Так.
- Добре, дякую. М, смачне. З цитрусом?
- Так.
- З отрутою?
- Так.
Я зняв навушники. Подивився на людину у краватці на голе тіло.
- У вас кожний випуск радіо спектаклів бездарних поетів такий веселий?
- Так.
- І ви хочете підписати зі мною, Генріхом Володиміровічем контракт на дев'ять ефірів? Скільки ви хочете мені сплачувати за цю єрісь? В мене дуже зайнятий час, я зараз підписую контракт з Голівудом основане на реальних подіях на серіал про афтобіогрофічне життя комах.
- Ми збираємся вам сплачувати за кожний ефір по кілограму апельсінів, вас це влаштує.
- На таке складно не погодитись... Вам треба звернутися до мого агента, до Комахи Сміт.
- Добре. Запишіть тільки під кінець ефіру останні слова, ось ця сторінка - автор, дата, жуйка, і тому подібне.
- Добре.
Автор: Пляма від чорнил схожая на крадійця сенсу (ні, не бензинова)
Рік: коли все закінчилось і почался кризис витамінів.
Субстанція: 248, у пляшці з під вина (не вино)
Кінорежисер автопортрету: митець
Кінорежиссер вірша: митець митця
Кінорежиссер життя: митець митця митця.
Жуйка: кавуновий орбіт.
3
0
242
Птахи (люди котрі краще за людей)
А що якщо птахи мріють стати людьми? По землі ходити, страждати що людьми народились вони. Пити воду з стакану зранку, та дивиться на зиму в вікно. Міркувати що треба хлібу, і що грошей зовсім нема. Їм бажається вивпити каву, коли лікар заборонив. Їм так лихо від того людства, але треба якась тай жити. Вони дивляться, ранком світає - сонце стукає у вікно. І таке бажання літати - але мозок каже, що ні. Ти людина, ти пам'ятаєш? Ти знаєш про це чи ні? Треба йти кудись та страждати - бо нема в тебе крил, нема.
Пташки мріють про щось, можливо. А можливо не мріють зовсім... пташка буде кращей людиной, ніж сама по собі людина.
Я люблю малювати картинки. Я хотів малювати вірша. Але чомусь вийшли літери. Що я зробив не так?
Для кого вірш: для того, хто прочитає, та не буде знати що казати про цей вірш, бо він занадто дурний.
Від кого вірш: від людини, яка уявляє себе людиной, та на самом ділі чи пляма від кави котру лікар заборонив, чи звичайна ржава скріпка.
Чому саме: бо я дуже хочу мистецтва та все що в мене є це подорож до автобусної зупинки.
Курити заборонено.
Прохід через метро.
Мистецтво заборонено.
Людство заборонено.
Не можна грати в кіно, діти!
Зупинка.
3
0
378
Кажи того, чого не можна (розмова з людиною)
Стою
Біля магазу
Значить
А там
Дідусь
Маленький
Та старий.
Стою
Дивлюсь
Як марно людство
Вдає
Що має особистість.
Я подумки
Літаю
Містом тим
По колу
Я роздивляюся будинки
Ліхтарі.
Та бачу поряд із собою
Дідусеві
Що також немов птах
Літа без крил.
Він дивиться на мене
Каже:
"Як дорого
Наразі
Купувати
Сенс?
Крамниці ці
Та людство
Зовсім подуріли
Не можна навіть
Сенсу
Купувать"
Йому кажу:
"Дідусь
Чого літаєш?
Ти маєш
Там стояти
На землі"
Дідусь кричить:
"Не чую!
Я літаю
Для тих дурниць
Занадто я старий"
- Ви купуєте цю рибу?
- Так.
- Вона не свіжа.
- Отож на тобі,
А написано, що скумбрія...
- Так ви купуєте чи ні?
- Так, звісно, зараз
Грошей дістану...
- Дідусь, ви що, бережети гроші у шкарпетках? Про гаманець не чули?
- Не чув, донька, не чув. І взагалі я гном.
- Рада за вас. Скоріше, прошу, мені ще додому треба, дивитися "від пацанки до панянки" та домогати сину з математикою.
- Ось, ось гроші. Тільки вони трохи не свіжі.
- Я бачу. Це карбованці.
- Ну, яка риба, такі і гроші...
- Стійте, не можу віддати рибу за ті гроші. Мені потрібні гривні, 65 гривень, є в вас?
- Ні, немає.
- Тоді забирайте це, а рибу віддайте.
- То є, ви хочете казати, що не свіжу рибу не можна купити за не свіжі гроші, а за свіжі можна?
- Дідусю, в мене нема часу, крамниця закривається.
- А сенс в вас є?
- Що?
- Сенс?
Автор: зозуля котра немає домівки та блукає по городу в старому пальто у пошуках... щось шукає, напевно. Але я не впевнен. Мені пора, чайник кличе.
3
1
276
Моя мова
Моя мова
Складається
Вся
З єдиного
Слова.
Це слово
Складається
З чотирьох літер
Мого
Алфавіту.
Це слово
Шановноповажні
Панове
Я напишу
На прапору
Волі
Цей прапор
Я підніму
У кімнаті
Котра моєю
Країною має.
Це слово
Коротко
Просто
І вільно
Я напишу:
"С
Л
О
В
О"
5
0
295
Краса душі алло таксі 838
- Я забороняю вам бути красивим,
Я забороняю вам бути щасливим!
- Та то не я красивий, то душа!
Тиша.
- Добре, але попереджаю
Щоб ніхто не бачив краси душі
Носіть паранжу,
Запріть у темниці,
З'їжте на сніданок
Моліться комахам
- Але я вірю в Бога
- Як Бог, забороняю.
- Дозвольте хоч жити!
- Жити можно, але не дуже щасливо
Потрошки сумуйте, як лікар кажу.
- Ви казали, ви Бог.
- Кожен Бог вміє лікувати
- Судячи з вас, лише забороняти...
- Така в нас профессія, в Бога
Я взагалі так, Бог для душі
Я насправді в таксі працюю
Вас подвести?
Таксі 838 засуджено подивилося на митця:
- Нам не подобається ваша реклама. Занадто нудна. Давайте краще красива блондинка проспіває "таксі 838".
- Але я митець!
- Забороняємо бути митцем.
2
0
236
Перечень
- Це що?
- Перечень.
- Чого?
- Що треба піти купити.
- До того магазу?
- Все вірно.
- Може, я сходжу куплю?
- Ось перечень.
- Так, так... Від себе додам ще?
Мені треба купити хату
Купити треба машину
Трохи сенсу, солодку вату
Я собі куплю іншу дружину
Куплю слухняних дітей
Я куплю собі другу машину
Я куплю пакет старих речей
Я куплю кішку біля під'їзду
Веселого пса во дворі
Я куплю дитинство щасливе
Я куплю вдосконалість мрій
Я куплю собі білу лікарню
Дуже ввічливих лікарів
Я куплю собі поряд пекарню
Кав'ярню, та перукарню
Та куплю трохи сірників
Я куплю собі яркі спогади
Я куплю собі щастя людське
Я куплю собі перше кохання
Я куплю платівку пісень
Я куплю непривітний соціум
Я куплю депутата собі
Я куплю президента країни
Я куплю собі гарні сни
Я куплю собі кілограми
Найрозумнішого ай кью
Я куплю собі діагроми
Я куплю собі трохи тиші
Я купить зобов'язен море
Я куплю собі мандарин
Я купить зобов'язен пінгвінів
Я куплю собі апельсин
Я куплю собі свою країну
В ту країну прапор куплю
В ту країну куплю я щастя
В ту країну куплю комарів
Я куплю нескінченне літо
Я куплю коротеньку зиму
Я куплю найтеплішу осінь
Я куплю чудову весну
Я куплю собі більше часу
Я куплю собі пластелину
З пластелину я зроблю світ весь
В котром зможу знов купувать
Я куплю собі нескінченність
Я куплю гуманойдів собі
Я куплю собі телебачення
Я куплю свої думки
Треба також купити гроші
Щоб на них я міг купувать
Я куплю магаз, не забути...
- Не забудь про перечень.
- Так, купити сіль.
- Так.
2
0
283
Крапка.
Існувала крапка, на віконном склі. Я пробував відшкрябити, я пробував відмить. Але вона існує, але вона живе - вона у серці мріє, що виростить вона - та стане превиликою, а світ маленьким буде. Вона заповнить простір, своєї особой, думой. І буду я маленький, на її вікні. Вона мене відшшкрябити буде намагатись. А я буду маленьким, а я буду незгарбним...
Існувала крапка, на віконном склі. Вчора пройшов дощ - тепер нема її.
10
4
260
Радіо, забороняю, добре, будь ласка. 13.444
Дякую Богові за те що можу написати вірша.
Дякую радіо, за тещо воно заборонено мної.
Подяка зроблена, кульмінація, сальто морталє через кубик кави:
Радіо
Що ти говориш?
Якись дурниці верзеш.
Реклама життя,
Кохання, любові
Навіщо дурниці ці?
Мені би краще напевно зникнути
Я шпигун???
Бабуся каже бувай
Я кажу а хто ви?
А вона що не знає.
Тікає.
Я п'ю каву.
Радіо бісить своїм співчуттям
Що сталося?
Ти зникаєш?
В тебе думок багато?
Ти людина?
Я - стомився!
Забороняю тобі розмовляти
Радіо! ¿¿¿☆
- з ким ви це?
- з особистостю, котра мене ненавидить, кожен день плює мені в душу та кричить на мене ранком, не дає спокійно жити сміятись дихати та ненавидить усім серцем, ця особистість так мене ненавидить що не існує, воно лише пляма на склі котре пливе від дощу та кричить, що знище весь світ та безглуздість його, особистість складається з плям і обгорток цукерок і плаче від болю ненавиди, бо це справжній біль і душа страждань...
- Так з ким?
- Да так, сам з собою знаєте лі.
Загадково подивився в вікно і взяв небачну папіросу, запалив небачної пальничкой та небачно заплакав.
3
4
275
Біль
Біль.
Ти особистість,
Ти немов людина
Яку я дуже добре,
Дуже добре знаю
Та про яку
Ніколи я не забуваю
Немов кохані ми з тобою
Ти да я
Немов птахи на гілці верби
Ти да я
Немов дитина, перші кроки
Ти да я
Немов загинувший метелик
На свічі
Лиш ти да я
З тобою біль, ми сестри
Що коси свої плетуть
У одну косу
З тобою біль, ми в полі вітер
Що пісні суму
У тиші поють
З тобою біль, ми в креслі сидимо
Ти на колінцях
Сидимо
Тобі у зошиті пишу того вірша
А ти мені підказуєш
Тиша.
Біль.
Ти особистість,
Ти немов людина
Яку я дуже добре,
Дуже добре знаю
Та про яку
Ніколи я не забуваю
9
1
249
Вірша про мою кішку
або
Антична Муза
Вона дивилась мрійливо, шукаючи ті думи
Вона дивилась, очі були сповнені душі Вона була красой тендітной,
Маленькою, немов малесенькі вірші...
О жіночко! Ви неймовірні, ви доречні!
Це підвіконня створено для вас!
Ви в грацій, в красі ви неймовірній
Ви знаєти про це, ваша душа -
Ваша душа, вона немов та пташка,
А я лише поет, спостерігаючий за склом.
Моїх віршів вам не потрібно анітрохи!
Але мені - потрібно вашой краси.
Мені потрібна муза, що натхненна!
Вона в кімнаті дуже горда та сумна -
О муза, ти така свободна, дика,
Знайду тебе - і ти мене лишаєш у вікна
А я дивлюсь, дивлюсь - в надіях пташку
Спіймати у слабку долонь
Бажання заточити, Муза, вас назавжди
У клітку для неспійманих пташок
О, жіночко! Маленька жіночка тендітна!
Ти знову тут, на підвіконні - ти чужа
Твій профиль дикий, і душа так тиха
Тобі не треба моєго вірша...
7
2
373
Калина
Калина стоїть
Біля зупинки
Трамвая
Калина мовчить
Втишки
Розповідає
Як боляче доля била
Як сок наливався біллю
У кожной калини
Своя біль, своя хвороба
Душі
Кожна гілочка шепотіть
Біллю похиляється
Кожна калина мовчить
Сумує по радощі
Нічого, калина
І в нас буде весна,
Потім літо...
Прийде трамвай
Привезе тепла
Увезе минуле...
5
4
507
Янгел .два.нуль. картинка у вікні
***
Мені казали,
що янгелів не існує
Я не хотів,
щоби бачили мої крила...
І я казав:
"так, янгелів не існує"
Ховаючи крила
під старим
затертим пальто
Новини: сьогодні бачив дерево, воно було дуже сумним. Подробиці під питанням.
3
0
234
Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе
Справа в тому
Що у мене немає мови
Її нищили люди крові
Її крила різали болем
Моя мова плакала долей
Моя мова падала землей
Але люди говорили мовой
Але люди давали її жити
Я людина, котра говорить
Мовой болі, мовою тиші
Я людина котра знає
Мову людства, повного крові
Мене змусили її знати
Мене змусили нею жити...
Але є особлива мова
Мова, що народила тишу
Це моя особиста мова
Моєй особистой країни,
Мого особистого болю
Моєї особистой свободи
Така доля, моя рідна мова
Кохам птах, що літає у небі
Заспіваю тобі колискову
І не буде так боляче, мова...
Подяка людині, котра надихнула розкрити більш цю тему.
4
7
378
Пісня
Мій
Особистий
Протест
Волі
Прапора
Чорного
Догори
Особистості
Болі
Час від часу
Секунда до секунди
Припів
Це мій протест проти людства!
Мене вважають помилкой!
Мене зітруть як той бруд з підвіконня
Та я залишусь жити на даху!
Протест на даху!
Мій
Особистий
Протест
Розлад
Психічне
Порушення
Законо
Слухняного
Звіра
5
3
173
Павук Алексій Миколаївич (диалог у ванній кімнаті)
- Доброго дня,
Алексій Миколаївич!
- І вам доброго дня.
- Як сяй маш, пане Миколаївич?
- Потрохи, кручусь верчусь. Трохи перехворів, ну самі розумієте - зима.
- Так-так, зима. Зараз такий грип ходить, ой-ой! В самого собака хворіла.
- А в мене окрім мене ще й донька. Но нічого, недавно народила.
- Ох, вітаю! Як назвали дітачок?
- Три Миколаями, і чотири Алексійовичами.
- А доньок не було?
- Як не було - два Миколая та три Алексійовичи.
- О, це добре. А як ви самі по собі?
- Та от, бізнес відкриваю.
- Який?
- Та такє, наша компанія орієнтуєтьс на сенс та клієнтура в нас така там... короче, коучінг там, всі ті справи...
- Ах, зрозумів, зрозумів. А що в особистом?
- Та ось, жінка пішла до таргана, затепер пішов в мистецтво, вірші пишу, авторські сборники... с видавництвом списався, зараз обговорюємо дещо.
Міркую ще зайнятися малюванням, хочу спробувати свій потенціал у цієй сфері.
- Слуха, Миколаївич, справа є до тебе.
- Так-так, слуха уважна. Тільки пам'ятай, я особистість серйозна, часу на балачки замало.
- Так, я просто хотів помити голову, тай приняти душ в цілому...
- А, все зрозумів, так-так, звісно. Аренда душу - двадцять гривень.
- П'ятірками піде?
- Так, добре. Зараз павутину приберу свою, тай душ твій. Тільки якщо будеш продовжувати по часу, попередь мене та сплати задаток.
- Добре, дякую. Бувай, Миколаїович.
- І тобі здоров бувай, все, тікаю по справам.
1
0
294
Зимній етюд
Зима. Кружляє білий сніг. Питання. Чому світ білий? Чому не янгол я, на жаль... Чому йде сніг? Чому зима? Я в кріслі біля батареї. Спостерігаю, гра тіней. Я в профіль чітко бачу зірку, що падає в мою долоню. Я - спостереження за світом. Я накопичую в собі. Мурашка бігає по стінкі. На тварь маленьку кіт кричить. Він так нервується, бідненький. Боїться крихітну мураху... Його візьму собі на руки, нехай мурашка іде з богом. Чи бог мурашкі допоможе? Почує її біль, мольбу? Чи він почує кріхи болю, порозуміє він страждань... Кота я пещю, я в просторі - просторі думок прохолоди. Сьогодні середа, зима... десь у четверг буде весна.
6
0
303
Чорно-біла кішка
Чорно-біла кішка
Їде
По чорно-білому коридору
Балакає чорно-білим голосом
На старій чорно білій плівці
Вона чорно-біле посміхається
Очі її чорно-білі
Вокруг чорно-біла тиша
Жодного чорно-білого звуку
За вікном чорно-білі пташки
Чорно-білий сніг їде
Чорно-біле небо стомилось
Чорно-біла кішка сміється
В ней дуже красива
Дуже незвична
Зелена душа...
-Як вам портрет, маркизо?
-Мяу!
3
4
293
Моя особиста свобода
Я підніму догори своїх крил
Летіти, летіти, летіти.
Я покину людство чуже
Покину, покину, покину!
Я підніму особистий прапор
Моєї особистої свободи!
Мого протесту ніхто не побачить
В кімнаті чужих я один...
Я прокричу особисте слово!
Я прошепочу останнє бажання -
Мене ніхто, ніхто не почує
В кімнаті чужих існувань...
Я підніму особистий прапор
Моєї особистой свободи
На цвинтарі зруйнованих душ
На цвинтарі зломаних крил...
Я підніму особистий прапор
Моєї особистої свободи...
7
7
280
Божевілля
Божевілля.
Божеволює світ, крапка, крапля, море, мурашка.
Людина без глузда, зупинися. Ти вже достатньо збожеволів, з тебе досить, тобі ще додому йти. Там дома чекає тебе гарячий душ. Незакінчена картина. Як малювник античний, красива оголоність людства. Не до вподоби чуже. Не до вподоби суспільство, його божевілля...
Я просто хочу кави. Мені не можна, серце хворе. Я просто хочу дихати. Мені не можно, заборона. Я просто хочу бути. Мене ненавидять сусіди та комахи, не можна. Я просто хочу розповіси, яка гарна в мене душа, та який я знайшов сенс учора. Але тобі не цікаво. Нехай. Я краще сам літатимоть у висоті цієй стелі.
Кішка повзе по стіні, наздоженяє щось. Божевілля. Які божевільні ці кішки. Невже я сам скоро з розуму з'їхав учора?
Божевілля.
Закрию очі, щоб не бачити марно.
Голос каже, уяви собі море.
Я уявляю.
Тону.
5
0
248
Ах, чому кружляє сніг?
За вікном кружляє сніг
За вікном роки, роки
Все кружляє, та кружляє
Неба хвилі почуттів...
Ах, чому кружляє сніг?
Чому відповіді ні?
Ах чому з тобою поруч
Відповіді і не треба...
За вікном пройдуть роки
За вікном листопади
Квітне за вікном весна
В серці моєму тиша...
За вікном кружляє сніг
Але вдома, вдома ти
Ми разом плече к плечу
Помовчим тихесенько...
Ах, чому кружляє сніг?
Чому відповіді ні?
Ах чому з тобою поруч
Відповіді і не треба...
Переклад особистой пісні на українську мову 2022 р.
9
0
307
Останній
Останній в роздумі душі красивой
Я не дивлюся на красу просту
Мене цікавлять почуттів та хвиля
Що птахів так турбує на даху
Мене спитають, чому я не весел
Мене спитають, чого я сумний
Та відповіді я не маю
Щоб не образити чужих уяв і снів
Кохатимоть я мріяв, божевілля -
Діагноз для мене. Я хворий тим
Що називають особистий розлад
Душі, що так не схожа на чужі
Немов той птах застужений сиджу я
На підвіконні, дивлячись в вікно
Мене цікавлять почуттів та хвиля
Що птахів так турбує на даху...
9
2
264
Моя колежанка.
Ми сиділи з колежанкой на сходах школи. Вона не колежанка, вона моя знайома. Я питаю: "Чому ти завжди мовчиш? Чому філософія тиха, чому не кричиш? Чому закурила так рано - ми з тобою у восьмому класі... Чому ти на небо дивишся, неначе ти щось втрачаєш?". Моя колежанка тихо дивилася в стелю. Потім на стіну шкільну, на об'яву, що курити то зле. Вона тендітна, худа, та профіль її немов пташки. Вона мені відповіла: "Я померла назавжди. Я померла давно, сто років тому напевно. Хоча то, напевно, пафос. Не так то давно було. П'ятнадцять років, можливо. То було, як зараз, вівторок. Мені так хотілося жити, хотілося так літати. Але несподівано якось, в вівторок я і померла. Про це не складуть віршів, не заспівають пісень. Єдине, що мене тішить - у нас відмінили літру. Та що особисто прикро - закінчились цигарки"
Я слухав дивився в стелю, спостерігав за часом. Спостеріав за світлом, спостерігав за тінью. Я казав колежанці: "І ти рахуєш, це правда? Тобі чотирнадцять років, як ти могла забути? Як ти могла померти, п'ятнадцять років тому". Вона відповіла глухо: "Як час той швидко летіть... Підемо напевно звідси. Магаз найближчий відкритий - купимо цигарки, тобі у кубиках цукру. А потім на телефон підемо знімати дерева - що саме воне шепочуть, у німому кіно?"
***
Основано на реальних подіях, сходи першого поверху, актового залу, біля столовой. Жоден персонаж не несе відповідальності за своє зломане життя. Прошу після прочитання у всьому звинувачувати загальну шкільну освіту, особиста подяка за зруйновану людину школа #89 міста Одеса.
5
2
299
Дивлюсь.
Дивлюсь. Шукаю сенс. Його немає. Дивлюсь. Чекаю на тебе. Ти був ще вчора. Сьогодні не прийдеш. Про це я знаю. Ти є лише у хворій той уяві, що мене так бентежить чорно-білою картинкой. Немов кінотеатр, з якого я не можу вийти...
Дивлюсь. Хворіє око на надію. У всьому бачу щось особе, неймовірне. Дивлюсь. Хворіють очі на красу. Я бачу дуже дивну казку злу. Вона не казка, майже та реальність, від той, що так старанно я тікаю...
Тікаю я, поринув в сон глубокий. Тікаю я у ліках, від у серці болю. Тікаю, голова болить...
Дивлюся. Кіно моє не спить.
4
0
253
Янгел пробна версія бесплатна 1 секунда
Я дуже люблю літати
Але я частенько чув
Що требо забороняти
Таким як я - літати
P.S. Я думав колись, що існує кохання та справжнє життя, та я був сторічною дитиною, котра нічого не зна про цей дивний зелений світ магазинів та струн.
- дякую пане, дуже безглуздо так жити
- І я вам дякую - світ то сплошний апокаліпсіс ліхтарів.
- доброго вам сну, пане, хай наснятся комахи.
- Я не люблю комах.
- Але все ж таки, вони виступають по радіо. Куди вам ховатися?
3
4
232
І було в мене два моря
І було в мене два моря
Одно сине, в горизонті
Небом колисається
Любовью похиляється
І було в мене два моря
Друге море повне слова
Повне сенсу, повне болі
Море Шевченкової волі
Отож воно, без краю хвиля
Неси мене, матеріальне над силої
Над духом щасливих та не зламних
Під куполом крил не марних.
І було в мене два моря
Одно чорне
Друге червоне.
4
2
277
Крик із закритими очима
Людянність, така жорстока фаза знущання. Бути людиною - найкраще страждання. Кричати, сжати слабкі долоні, сховатися в темряві своєї душі. Болю, завдати болю - кричали зграї вовків у метро. Вони повсюди, повсюди, повсюди - ти взят до полону суспільством людей. Я з магазу тікав додому - там була купа, купа дітей. Вони так дивилися
Як
Цу
Це
Ня
Та
Я навіть сдачі не взяв в десять гривень. Тікав, в хаті своїй я сховався.
І більше
Ніколи
Не
Спілкувасвся
Не з ким
Ніколи.
Так і помер у хатці один. Але дуже щасливим, бо страх то є щастіє боже.
Боже.
Боже храни вікно від дощу.
6
0
263
Мовчання. Крапка з комой.
Я нікому не скажу
Що в мене є лиш ти
Я нікому не скажу
Що разом я і ти
Я один
І ти один
А разом вдвох
Я мовчу
І ти мовчиш
А разом вдох.
На одинці із душою
Я і ти
На одинці з океаном
Я і ти
На одинці, на одинці...
Я і ти
Неба хвиля схопить крила
І летиш...
Я ніколи не мав крила
Але вдвох
Маєм два крила разом
Знову вдох
Я нікому не скажу
Що я один
Я нікому не скажу
Що ти один
Я нікому не скажу
Що разом вдвох
Я нікому не скажу
І знову вдох...
3
0
262
Цвинтар законів чужих
Я руйнував
Минуле
Я руйнував
Години
Я руйнував
Секунди
Я руйнував
Хвилини
Все що старе - незгарбне
Все що наївне - зле
Борюся з простором темним
У моїй пустій душі
Хтось скаже:
"Ти - невдосконалість
Ти скарга до мого закону
Закону справжнього людства
Де щастя живе цвинтарями
Могилой законів чужих"
Хтось скаже... та я не слуха
Не слуха чужих законів
Яким відповідний я бути
В фантазіях цвинтарів
Загиблой душі та мрій...
Я руйнував
Минуле
Я руйнував
Години
Я руйнував
Секунди
Я руйнував
Хвилини
Спи, моя дитина
Несправжньой думки,
Спи.
Час за секундою хвилей.
Я більш не рахую години...
Написано: у голоді блукаючих очей 1983 року
Місто для спектаклю: бетонна площадка біля пляжу
Знайдено: питання
Поховати: у кишеню старого дідусевого пальто
Сенс: я вклав сенс і заплакав від болю та щастя, що вірш завершено.
4
3
234
Я помер
Одного разу
Я помер.
Я не пам'ятаю
Життя та щастя
Я пам'ятаю
Жорстокі обличчя
Моїх жорстоких вбивць.
Вони жорстоко кричали
Що я не справжній
Життя не справжнє
Країна моя
Не справжня
Я їм не вірив
Не вірив жорстоким словам.
Я казав: я можливо не справжній
Справжні люди
Щасливі напевно
Та життя моє справжнє
Та країна моя - справжня.
Жорстокі вбивці
Жорстоко сміялись
І вбили
Жорстокою кулей.
Казавши: не справжні
говорити
Права не мають.
Можливо не був
Я справжнім
Справжні люди напевно
Вміють мовчати
Та життя моє було справжнім
У моєї справжній країні.
Жорстокі вбивці
Не зможуть вбити країну
Яка дуже справжня
Та незалежить
Від вбивць.
6
3
263
Людина
Людина
Таємне
Мені
Твоє серце
Про що ти міркуєш?
За чим ти сумуєш?
Що очі твої як чужі?
Людина
Таємна
Душа твоя темна
Що очі так суму повни?
Що саме шукаєш?
Що в тиші благаєш?
Що сенс
Твоїх сумних слів?
Людина
Таємне
Мені
Твоє серце
Про що ти міркуєш?
За чим ти сумуєш?
Що очі твої як чужі?
13
4
288
Життя.
Все циклично.
Я знову тут.
Хоча був десь.
Тепер я тут.
Я не піду.
Ніколи.
Нікому.
Той хто я?
Все циклично.
Питання. Фотоплівка. Малюнки.
Метелики.
Дощ,
Змиє картинку
Залишивши
Крапку
Наприкінці
Сенсу.
Все циклично.
8
1
263
Янгел
Сховати крила
Болю серця
Сховати
До кишені тишу...
Сховати пір'ячко біле
І йти блукати
Білой зимой...
Ховати зірки у грудях
Листи чужі тримать в руках
Біжать
Ідти
Більш не літать.
Більш не літать блакитним небом
Бо в крилах зле.
Собі чуже...
Я зол на себе
Коли біле...
Потім сіре
Тепер - чорне
Чорненькі крила
За спиной
Чорні птахи
Чорне душою
Зима зі мною почорніла
То пір'ячко лиш
Біле-біле...
4
1
308
Один
Раз
Два
Три
Де?
У сенсі?
Та куди?
Він - людина
Ти - можливо
В нього - сумінь
В тебе - крила
Я не вспів дорахувать
А тебе вже не вшукать
Раз
Два
Три
Я б кохав
Якщо б
Я вмів
Раз
Два
Три...
Ти - один
Секунди - три
Я без крил
Шукати йти?
Раз
Два
Три.
9
2
293
Я?
Я?
Чи не я?
Хто я?
Я?
Питання завершено
Вікно зачинено
У руках болю
Я знайду долю?
Я?
Чи не я?
Не розуміння -
Я?
9
3
242
Осінь
Осіння тиша. Напевно, в голос думки, тай нічого не чутно. Птахи та миші, дах тай вище. У розумі, в глузді? Пляма красива, як самотнє мистецтво. Ти хочеш мовчки, ти хочеш крику? Ти хочеш чаю, ти хочеш митті? Так, я кохав, але той все бруд та далеко у вчора. Насіння у шлунку, хай проросте щось, чи сонцє, чи болі... Кохатимоть тебе? Не знаю, напевно. Вже нічого не знаю, не вмію кохати, літати, страждати. Ти просто людина, я просто дитина маленького світу, де всі такі добрі, такі всі зелені, та поруч, та в колі, невпевнені очі... Я міг розповісти про щось не важливе, а може важливе, немає вже цінності - осінь прийшла... Така недотепна, така коротенька, ніяково дуже, маленька пісенька - маленька така як життя, як вчора, як сльоза, та така вся сама та сама...
10
1
334
Кут
Кола кут
Чотири дірки
Горе рук
Мовчання тишки
Мак, цибуля
Підвіконня
- Ти ж розумний?
- Анітрохи...
- Подаруєш мені щось?
- Може, хочеш сірих слов?
- Напиши мені вірша...
- Я не хочу.
- А душа?...
Ах, душа мовчи, ніколи
Більш мелодій не грай
Та нікому, та нікому
Двері ти
Не відчиняй...
10
0
312
Крадіжка всесвіту людей
Ні, не крадій, ти майстер що живий!
Птахі в тиші кричать банальні фрази,
Людина в пошуку домівки мрій,
Натовп у темряві в магічному екстазі...
Я радий, що крадіжка як тій шов -
Його не бачно майже, то майстерність -
Майстерність ввічливих вчорашніх мов,
Майстерність руйнувати лицемірність...
Кради, кради всесвіт у цих людей
Вони не вміли вчасно цінувати
Вони не вміли бачити своїх
Вони не вміли ні любити, ні втрачати...
9
3
375
