Та-та-та
Генрі крадієць сенсу
Насправді кумедна вся ця історія. Я про те, що я людина. Ви теж люди? Ви знали про це? Я ні. Що саме цікаве, в мене багато думок. Так завжди буває у людей? Чи це випадковість? Занадто невпевнен у собі. Це я чув, знак якості людини. Я пройшов перевірку на особистість? Хочете вірш? Я можу вам його дати в руки. Він теплий. В І Р Ш.
2023-05-30 07:05:12
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Генрі крадієць сенсу
не більше, бо їх не багато
Відповісти
2023-08-08 13:17:55
Подобається
Інші вірші поета
Осінь Птахи (люди котрі краще за людей) Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе Ах, чому кружляє сніг?
Інші поети
chouchu koki
@koki_chouchu
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1737
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515