Осінь
Генрі крадієць сенсу
Осіння тиша. Напевно, в голос думки, тай нічого не чутно. Птахи та миші, дах тай вище. У розумі, в глузді? Пляма красива, як самотнє мистецтво. Ти хочеш мовчки, ти хочеш крику? Ти хочеш чаю, ти хочеш митті? Так, я кохав, але той все бруд та далеко у вчора. Насіння у шлунку, хай проросте щось, чи сонцє, чи болі... Кохатимоть тебе? Не знаю, напевно. Вже нічого не знаю, не вмію кохати, літати, страждати. Ти просто людина, я просто дитина маленького світу, де всі такі добрі, такі всі зелені, та поруч, та в колі, невпевнені очі... Я міг розповісти про щось не важливе, а може важливе, немає вже цінності - осінь прийшла... Така недотепна, така коротенька, ніяково дуже, маленька пісенька - маленька така як життя, як вчора, як сльоза, та така вся сама та сама...
2022-10-11 11:34:10
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Генрі крадієць сенсу
дякую, дуже ♡♡♡°•
Відповісти
2022-11-06 17:35:12
Подобається
Інші вірші поета
Калина Моя особиста свобода Янгел .два.нуль. картинка у вікні Вірш
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4504
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1970