Вірша про мою кішку або Антична Муза

Генрі крадієць сенсу

Вона дивилась мрійливо, шукаючи ті думи Вона дивилась, очі були сповнені душі Вона була красой тендітной, Маленькою, немов малесенькі вірші... О жіночко! Ви неймовірні, ви доречні! Це підвіконня створено для вас! Ви в грацій, в красі ви неймовірній Ви знаєти про це, ваша душа - Ваша душа, вона немов та пташка, А я лише поет, спостерігаючий за склом. Моїх віршів вам не потрібно анітрохи! Але мені - потрібно вашой краси. Мені потрібна муза, що натхненна! Вона в кімнаті дуже горда та сумна - О муза, ти така свободна, дика, Знайду тебе - і ти мене лишаєш у вікна А я дивлюсь, дивлюсь - в надіях пташку Спіймати у слабку долонь Бажання заточити, Муза, вас назавжди У клітку для неспійманих пташок О, жіночко! Маленька жіночка тендітна! Ти знову тут, на підвіконні - ти чужа Твій профиль дикий, і душа так тиха Тобі не треба моєго вірша...

2022-11-22 13:52:17

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Файно🤩

Відповісти

2022-11-22 14:30:57

1

Генрі крадієць сенсу

@Сандра Мей дякую! ♡°•

Відповісти

2022-11-22 14:58:44

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12133

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9013