Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе
Генрі крадієць сенсу
Справа в тому Що у мене немає мови Її нищили люди крові Її крила різали болем Моя мова плакала долей Моя мова падала землей Але люди говорили мовой Але люди давали її жити Я людина, котра говорить Мовой болі, мовою тиші Я людина котра знає Мову людства, повного крові Мене змусили її знати Мене змусили нею жити... Але є особлива мова Мова, що народила тишу Це моя особиста мова Моєй особистой країни, Мого особистого болю Моєї особистой свободи Така доля, моя рідна мова Кохам птах, що літає у небі Заспіваю тобі колискову І не буде так боляче, мова... Подяка людині, котра надихнула розкрити більш цю тему.
2023-02-02 09:43:16
4
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Сандра Мей
@Генрі крадієць сенсу це відчутно і тому ще прекрасніше...
Відповісти
2023-02-02 13:27:33
1
Генрі крадієць сенсу
@Сандра Мей дякую ♡°•
Відповісти
2023-02-02 13:30:03
Подобається
Генрі крадієць сенсу
дякую!
Відповісти
2023-04-13 11:28:56
Подобається
Інші вірші поета
Крадіжка всесвіту людей Біль Автопортрет кінорежиссера. Вітчизняний продукт. 777. Дуже довга секунда. Птахи (люди котрі краще за людей)
Інші поети
Jimka_05
@Jimka_05
Kira Snow
@FallingSnow119
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4944
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2571