Мова 2.0 нескінченність хвороби кхе

Генрі крадієць сенсу

Справа в тому Що у мене немає мови Її нищили люди крові Її крила різали болем Моя мова плакала долей Моя мова падала землей Але люди говорили мовой Але люди давали її жити Я людина, котра говорить Мовой болі, мовою тиші Я людина котра знає Мову людства, повного крові Мене змусили її знати Мене змусили нею жити... Але є особлива мова Мова, що народила тишу Це моя особиста мова Моєй особистой країни, Мого особистого болю Моєї особистой свободи Така доля, моя рідна мова Кохам птах, що літає у небі Заспіваю тобі колискову І не буде так боляче, мова... Подяка людині, котра надихнула розкрити більш цю тему.

2023-02-02 09:43:16

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Сандра Мей

@Генрі крадієць сенсу це відчутно і тому ще прекрасніше...

Відповісти

2023-02-02 13:27:33

Генрі крадієць сенсу

@Сандра Мей дякую ♡°•

Відповісти

2023-02-02 13:30:03

Подобається

Генрі крадієць сенсу

дякую!

Відповісти

2023-04-13 11:28:56

Подобається

Інші вірші поета

Янгел пробна версія бесплатна 1 секунда Зимній етюд Моя особиста свобода Моя колежанка.

Інші поети

Nge Lay

@nge_lay_yhs4

D. K.V.

@d_kv

Еліна Сірик

@eliksir

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

2751

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5181