Нескінченність.

Генрі крадієць сенсу

Радіо. Крапка. Крапка. Хвилина. Біль у якіїсь невідомій частині Біль неопознаного об'єкту Я не ховаю, пане, секрету Я не ховаю дима шматки Я не ховаю питання і пил Я не ховаю мистецтва доз Псіхоз. Не ховайте собаку у дощ... Не красивих коханнецьких поз Псіхоз. А я так ніжно любив собаку Що навіть зрадив свого кота Я змушував пити чай незнайомців Я злий? Чи занадто добрий? Я хто? Я покохав? Не дозвольте же, пане Дивитися в очі чужі і рідні Я як людину вас розглядаю Як хвилину бутття думок Крапелька. Крапає вниз поступово Знизу вверх. Ліків болі. А я так хотів бути синім морем... А тепер я просто слимак. Якось так. Вашу руку мені не тримать Я не вмію тримати в руці навіть небо Що вже про вашу руку казать. - Це поганий вірш - Я знаю - Я вам вибачаю. - Я теж. - Ви виглядаєте стомленим... - Та якось так склалося... - Вам корисно відпочити - Можливо - Я спішу. - А я вже нікуди не спішу. Занадто багато часу. Занадто багато секунд. - Так це ж добре. - Безумовно. У світі не так вже багато доброго, щоб про це мовчати. - Ви тому і кохаєте казки? - Я тому і кохаю вас. 📻📻📻📻🪗🎷📻📻📻🪇🪘🎷🪗📻📻📻🔕🔇🔇🔕🔇

2023-08-28 12:03:33

4

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Н Ф

Проникливий, чуттєвий

Відповісти

2023-08-28 13:14:04

1

Генрі крадієць сенсу

дякую) є таке

Відповісти

2023-08-28 15:25:03

Подобається

Генрі крадієць сенсу

@Н Ф дякую ♡°•

Відповісти

2023-08-28 15:25:11

1

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

102

16

4099

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11235