Mammon Prt.3
Oh what a misery, everlasting agony To be trapped in this dungeon without exits Home of fire, darkness and fear Nothing compared to his pain on the earth Looking above with glimpse of his friends He whispers to them amidst much shrieks “I have made a fool of myself And the price to pay is incredibly fierce In all you do please make it HOME Not unto this place the hearth of fears But unto heaven, the haven above Were Christ peace is your gentle abode” “We were deceived by the lure of much wealth But here you'll see the end, to such opulence Let all you seek, be the will of the LORD Seeking the way, of Him ABOVE Then you will find, great wealth in His Name Of things that matters the most beyond claims Both of the Now and the life after Having traded your wealth for treasures above Beyond all the pains and tears of sheol Unto a life beyond this plane Bringing you not, to the gates of hell.” ©heavenly_broadcast # PUNCHLINE- Mammon Keeps men in the rat race of life, making them amongst all creatures most miserable unto hell, but an appointment with Christ can rightly change the course of their impending end, cancelling their appointment with hell for eon years. John 3:15 ©heavenly_broadcast
2019-04-09 03:03:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3561
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11209