Ти зателефонуй мені завтра о сьомій...
Анастасія Гордієнко
Ти зателефонуй мені завтра о сьомій. Хоча ні. Краще після десяти. Коли вслід тяжких церемоній Демони тихо спатимуть в мені. Ти не турбуй їх раніше, не треба. Вони тоді будуть дуже злі. Зателефонуй мені краще пізніше, Коли демони тихо спатимуть в мені. Ми з тобою тихенько посидим. Тільки пошепки зі мною говори. Розкажу тобі про все на світі, поки демони тихо спатимуть в мені. Знаєш, вони за тобою сумують, Плачуть щоночі мені. Але ти не думай, вони не прощають, за всі ті лиха скоєні твої. Ти зателефонуй мені завтра о сьомій. Хоча ні. Краще після десяти. Коли вслід тяжких церемоній Демони тихо спатимуть в мені.
2023-12-20 14:28:51
3
0
Інші вірші поета
Мамо Моє життя зупинилось о п'ятій ранку... Я розлюблю тебе минулим літом... Досить
Інші поети
Visha
@cuckoo_brunette
Інга
@troubled_soul
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1972
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11414