Моє життя зупинилось о п'ятій ранку...

Анастасія Гордієнко

Моє життя зупинилось о п'ятій ранку, А точніше о четвертій п'ятдесят сім. Коли мене мати будила зі словами: -Доню, вставай, там всюди дим. Моє життя зупинилось ще раз, Коли почула від ракети гул. Мені перекрили кисень, Поки з-під нігтів вичищала бруд. Моє життя зупинилось ще раз, Коли з окопу діставала своїх. Мені перекрили кисень, Поки живими не відкопала їх. Моє життя зупинилось ще раз, Коли з сім'єю втратила зв'язок. Мені перекрили кисень, Поки не почула, що там все ок. Моє життя зупинилось навіки, Поки в країні йде війна. Мені перекриватиме кисень, Допоки не прийде мирна весна.

2022-10-24 11:03:53

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

😭😭😭 це на всіх українцях відзначилося

Відповісти

2022-10-24 14:50:54

Подобається

Анастасія Гордієнко

@Сандра Мей так, і ми всі не скоро оговтаємося😭. А особливо малеча

Відповісти

2022-10-24 16:07:47

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12743

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3133