Я розлюблю тебе минулим літом...
Анастасія Гордієнко
Я розлюблю тебе минулим літом, А восени вже залишково. Коли ми піднесені теплим вітром, Коли розумієм, що все безповоротно. Я більше не отримаю від тебе квітів, А ти вже не зайдеш в ту кав'ярню. Я більше не почую той ангельський приспів, А ти вже не покличеш на ту гарну поляну. Вже не буде ні танців на кухні, Ні дитячого сміху поруч. Не будемо ми знову для іншого вільні Та не почуємо тієї арфи гомін.
2022-10-24 10:54:35
4
0
Інші вірші поета
Ти зателефонуй мені завтра о сьомій... Мамо Дитинство Досить
Інші поети
Jasmine
@JasmineSalvatore
Юля
@illogical
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2800
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2118