Dormir
Gwen
J'aimerais ne plus me réveiller Ne plus avoir à supporter Ou alors ne plus le faire seul Ne plus être comme les gens le veulent Un jour peut-être Je ne serais plus là De votre faute ou pas Je n'aurais rien laissé paraître J'aimerais partir Je veux pouvoir respirer Je veux enfin m'envoler Laissez moi m'enfuir Ma vie n'a aucune importance Elle est dénuée de sens Recouverte d'une peine immense Je veux dormir Et en finir Ou me réveiller Avec quelqu'un à mes côtés
2020-11-16 11:17:23
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Gwen
C'est pas bizarre je suis pas contre des câlins moi ;-;
Відповісти
2020-11-16 17:34:43
Подобається
Gwen
*câlin*
Відповісти
2020-11-16 17:35:53
Подобається
Інші вірші поета
Mentir Souvenirs Alex Comme un oiseau
Інші поети
Baekhyun
@yoona_Novels
Полина
@polinassa
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16694
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12324