(НЕ) принц
Не вір йому, бо вірити не можна Тому, хто владарює серцем твоїм, Хто ранить й шрами залишає, І навіть думки не гадає, Що пластир прикладати має. Зітри ілюзію про нього Про принца - красеня чесного Що повезе тебе на бал, На золотій кареті через вал, Бо це не казка, де ти є принцеса, Твій "принц" чекає лиш процесу! Того й казку повідає, Лапшу на вуха накладає. А ти біжи куди подальше За ніс води його подовше! У серці ще надію зберігай, бо десь далеко через гай, Молодик ніченьки не спав. Роботи - тьма та безліч справ, Цілу днину працював, Вночі - батьку помагав. Не принц він вродою, ну і що? Зате у серці є добро! Це тіло важку долю мало, І помалу душу окрашало. Так що на принца досі ти чекаєш, Де в його грі лиш програєш? Чи серцем стежку прокладаєш? Десь через гай та тернові поля, Бо там справді кохання блукає. Неотесане, проте чутно гукає, Лиш прислухайся ритму свого ядра.
2019-02-01 23:16:37
2
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2414
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3454