Він свого домігся
Ти торкався ніжно до стану Тендітного, юного тіла. Незайманість тебе манила І доводила аж до екстазу. Майстерство твоє зачарувало Молодицю, що тобі віддавалась. Очі дівочі вогнем загорялись, Рум'янець лице покривало. Спокусив наївну уміло, Бо шепоту цьому довірилась Від якого шкіра покритись Табунами мурашок зуміла. А закохані очі дивились Аж в холодне серце коханця, (Не помічаючи його камінця) Що зараз так гаряче билось — Не зустрінеш, ти, більше його, Бо він свого домігся. На кохання з ним не надійся Твої сльози не варті того.
2020-03-25 17:23:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3511
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6517