Він свого домігся
Ти торкався ніжно до стану Тендітного, юного тіла. Незайманість тебе манила І доводила аж до екстазу. Майстерство твоє зачарувало Молодицю, що тобі віддавалась. Очі дівочі вогнем загорялись, Рум'янець лице покривало. Спокусив наївну уміло, Бо шепоту цьому довірилась Від якого шкіра покритись Табунами мурашок зуміла. А закохані очі дивились Аж в холодне серце коханця, (Не помічаючи його камінця) Що зараз так гаряче билось — Не зустрінеш, ти, більше його, Бо він свого домігся. На кохання з ним не надійся Твої сльози не варті того.
2020-03-25 17:23:17
2
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2492
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8239