Він свого домігся
Ти торкався ніжно до стану Тендітного, юного тіла. Незайманість тебе манила І доводила аж до екстазу. Майстерство твоє зачарувало Молодицю, що тобі віддавалась. Очі дівочі вогнем загорялись, Рум'янець лице покривало. Спокусив наївну уміло, Бо шепоту цьому довірилась Від якого шкіра покритись Табунами мурашок зуміла. А закохані очі дивились Аж в холодне серце коханця, (Не помічаючи його камінця) Що зараз так гаряче билось — Не зустрінеш, ти, більше його, Бо він свого домігся. На кохання з ним не надійся Твої сльози не варті того.
2020-03-25 17:23:17
2
0
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1929
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8042