Казка із назвою "Кохання"
Розбились об берег пекучі всі хвилі,
Пішли життя хвилини жахливі,
Зів'яли ті квіти, що здавалися милі,
Залишились дні такі неквапливі.
Зламалась фортеця, хоч будувалась щосили,
Руйнується й світу картини красиві.
Будувати щось нове - це так надоїло,
Ламаючись знову.. і знову безсилим.
Тепер все минуле уже неважливе,
Хоча й забути його треба сили...
І гасне вогник, але згорають всі мрії,
Засохли краплини моєї надії...
Цей вірш - це не крик, це просто благання
Згасити майбутнього всі сподівання.
Все, досить - втомився, я довго чекав
Любові не буде, а сум - ідеал...
©НімаХ 21.04.2017
2019-08-12 10:42:17
6
1