Фальшивки
Влад Нимах
Бувають люди, мов приблуди, Бувають чесні і зануди, Бувають різні, але схожі - Добро поєднувати може... Бувають стримані, лукаві А є нещасні, що блукають, Шукають долі, вітра в путь, Але нічого не знайдуть... Бувають на словах розумні, У ділі майстри та безумні, Але що толку, поясніть!? Життєві паралелі проведіть... Ми всі сміємось, й нам здалося - Крізь хмари сонце піднеслося, Але... яке розчарування, Фальшивки скрізь, і будування Чогось нового вже змагання За знову й знову руйнування, За світла ясного псування І за життя без покарання... Ти віриш, мрієш і чекаєш, Але у пастку потрапляєш, А потім у тобі панує страх Отримати фатальний крах... І з кожним новим дивним днем Ми граємо дарма з вогнем, Ми намагаємося щось змінити, Але усіх не зупинити... Бувають люди незрадливі, Бувають всякі і правдиві, Але в емоціях - обман, Якщо без розуміння жити нам... ©НімаХ 15.04.2017
2019-08-12 10:33:07
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Влад Нимах
Низький поклін :9
Відповісти
2019-08-13 08:57:12
Подобається
Інші вірші поета
Цінність часу Яка складна штука це ваше кохання Казка із назвою "Кохання"
Інші поети
_GeminiWrld
@_GeminiWrld
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2218
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4099