Відпусти
Я не дивлюсь на світ крізь призму окулярів з рожевим склом і срібною оправою, Мені далеко все не всеодно, не байдуже скінчиться це коханням чи розправою. Дивлюсь на речі і людей реально, оцінюю критично ситуацію і час, Ти знов мені напишеш і попросиш вибачення, як пояснити, що немає більше нас? Я знов скажу тобі забути про колись стосунки, поглянути на них не через п'яний зір, Просто відчуй і зрозумій холод моїх чуттів і дум, я не кохаю більш просто повір. Досить нагадувати кожен раз про те, що я б воліла в житті не згадати, Дай мені спокій, просто відійди у далечінь, навчись приймати інших, може тоді й я навчусь прощати. Рухайся далі, почни все з початку, знайди ту, що кохатиме таким який ти є, Крізь призму часу, сподівань, вагань і втрати, почуй те, що стараюсь донести і відпусти мене.
2023-03-16 22:20:12
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3984
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3854