Відпусти
Я не дивлюсь на світ крізь призму окулярів з рожевим склом і срібною оправою, Мені далеко все не всеодно, не байдуже скінчиться це коханням чи розправою. Дивлюсь на речі і людей реально, оцінюю критично ситуацію і час, Ти знов мені напишеш і попросиш вибачення, як пояснити, що немає більше нас? Я знов скажу тобі забути про колись стосунки, поглянути на них не через п'яний зір, Просто відчуй і зрозумій холод моїх чуттів і дум, я не кохаю більш просто повір. Досить нагадувати кожен раз про те, що я б воліла в житті не згадати, Дай мені спокій, просто відійди у далечінь, навчись приймати інших, може тоді й я навчусь прощати. Рухайся далі, почни все з початку, знайди ту, що кохатиме таким який ти є, Крізь призму часу, сподівань, вагань і втрати, почуй те, що стараюсь донести і відпусти мене.
2023-03-16 22:20:12
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2481
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3906