В хаті темний коридорчик
Ilona Pastushenko
В хаті темний коридорчик Ти почервонів мов помідорчик. У кутку скляна ваза, там стояли білі квіти Ти їх приніс, щоб мене розвеселити. Розмова була напружена Я ними вже перегружена. Сльози хлинули щосили, Чим твої очі мене так покорили. Мені дуже боляче і важко Я не відчуваю ласку. Якби знала, що іншу кохаєш, Була б не зізнавалась. Якби знала, то відпускала б Так сильно не кохала б Заламала б свої руки, стисла серце Байдуже що ось ось розірветься. По грудях лава пробігла Так серце стисла, що важко і дихать. Що мені тепер робити? Сидіти і в’янути як ті мертві квіти. Я вийду в темний коридор Здається починається мій маленький Армагедон.
2018-08-31 09:37:50
4
0
Інші вірші поета
Ти не знаєш мене Ти у сні прийшов
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1718
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600