Вірші
Крихти
Я крихтами розсиплюсь по твоєму столу.
Уламками від дрону упаду до ніг.
Піщинками триматимусь твого подолу.
І розчинюсь мов цукор у твоїй воді.
Я подихом нічним до тебе завітаю.
Квітковим ароматом увірвусь крізь сон.
Я вранішнім дощем злегка повію.
Й запахну перед цим немов озон.
Я пташкою тобі тужливо заспіваю.
Котячим муркотінням відігрію душу.
Я тріском дерева в каміні нагадаю
Про бабину гіллясту у садочку грушу.
Я на світлинах посміхатимусь тобі щоночі.
Холодною постіллю нагадаю ніжний дотик.
Я під повіками сховаю свої сині очі.
Та вже не чутно буде мої дрібні кроки.
0
0
22
Піно Гріджіо
Ти мені скажеш сумно "Прощавай".
Я зрозумію – це остання мить,
І руку твою мушу відпустить
Та на останок мовити "Бувай".
А далі я беру валізу.
Вже чую про посадку на літак.
Шкода, що все завершиться ось так,
Та змінювати щось уже запізно.
Насправді мені б так хотілось,
Щоб ти мене хоч зараз зупинив,
Бо саме в цю хвилину зрозумів,
Що бути нам разом судилось.
Та ти мовчиш цілком відверто.
І я показую свій документ.
Іще ловлю один момент –
Все сподіваюся на щось уперто.
Сідаю поруч із вікном.
Питаю, чи є Піно Гріджіо,
Бо маю намір в стані відчаю
Провести цей політ з вином.
0
0
24
Thunder
The thunder roars while sky is dark,
Above the endless foaming sea.
The fight of waves, the play of spark,
Cold water washes mountain scree.
A lightning lit the pick of rock,
Denuding gloomy shape of it,
And I can hear the gale’s talk,
While standing still on windy steep.
I stand – assume the awful truth,
Pursuits of all the forces live,
Who punished was for useless sooth,
Or could not real feel achieve.
Around whom this poison’s spilled
From slander cup to disapprove.
Around the rock, so sly and thrilled,
You dance in flame of deadly move?
Oh no! – Keep flying, restless flame!
Keep wistling, bluffing with your wind.
I’m hear, staying calm for blame.
And trembling’s unfamiliar with me.
P. S. Перевод стихотворения Лермонтова "Гроза"
46
9
1287
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you,
And there was coldness in your eyes.
I wonder what a kind of true
Made you become as cold as ice.
And later I looked back to get a sense
This empty glance was hellish call of past.
It used to be a high and strong defense
Against the world, the pain and me at last.
You looked at me, and peering in your soul,
I felt so lonely, as something vital died.
And that is what I fear most of all -
That nothing gentle will remain inside.
Inside of you. Inside of me as well.
And nothing will be said to farewell.
113
15
15631
