Вірші
Всі
Я ще є.
Де ви, люди,
Ви є взагалі?
Це ж і мене хтось не бачить.
Де ви рідні, чи існуєте, чуєте?
Чи світлі ви, чи чорні як прірва.
Хтось самий найближчий
Немов занімів,
Наче жде що "життя" мене знищить.
Де всі ви є?
Спите.
Не розумію взагалі нічого.
Чи може вже й мене нема,
А я все мрію що живу.
Не треба слів.
Не треба грошей і сміття.
Ви припиніть війну,
Ви припиніть, в собі також,
Бо скоро вже не буде вороття.
Ще крапля. Крихта.
Малесенький шматочок миру.
І все.
Ми станем пилом в вічній ночі.
Почуйте.
І ти почуй, моя Людино.
1
0
406
До мрії Полі купити кицю.
Котик муркотик ступив на порiг
Бiлий, пухнастий, м'який наче снiг,
Маленька снiжинка, неначе з небес,
Таке янголятко з небесних чудес.
Скiльки ж то радостi й щастя в менi
Мрiяла й марила довгi цi днi,
Лапки пухнастi долоньок торкнулись,
Трiшки зiгрiлось й в клубочок згорнулось.
Ох розiйшлась за вiкном завiрюха,
На руках котик спить, не сплять тiльки вуха,
Вусами пальцi менi вiн лоскоче
В теплих обiймах щоб гладила хоче.
Прокинеться в раз, стрибне й нумо гратись
Фантик блискучий ловити завзято,
Як вечiр прийде - оченятами сяє
Буде слухняним немов запевняє.
Зранку будильник.. невже тiльки сон?!
Хай би той сон мене взяв у полон)
Ось пiдiйду, обнiму маму з татом,
Треба й мені слухняною стати!
3
0
469
До моєї людини.
Де ти існуєш?
Чи є в тому світі сонце й любов?
Чи є там життя, я хочу спитати,
Чи там тільки дощ, сльози і кров
І зламаним тілом небо тримати.
Чи там твої думи камінням на плечі
Чи серце криваве немов тільки з печі,
Чи станеться край той злості, питаю,
Й кричу я, і б'юся, додолу злітаю,
Щоночi схиляюсь лицем до долонь
І руки свої як твої уявляю,
Є сила зцілити тяжкі наші душі
Якщо ти захочеш, я зможу, я знаю.
4
0
515
