До моєї людини.
Де ти існуєш? Чи є в тому світі сонце й любов? Чи є там життя, я хочу спитати, Чи там тільки дощ, сльози і кров І зламаним тілом небо тримати. Чи там твої думи камінням на плечі Чи серце криваве немов тільки з печі, Чи станеться край той злості, питаю, Й кричу я, і б'юся, додолу злітаю, Щоночi схиляюсь лицем до долонь І руки свої як твої уявляю, Є сила зцілити тяжкі наші душі Якщо ти захочеш, я зможу, я знаю.
2019-08-16 17:44:51
4
0
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1922
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
44
15
1064