До моєї людини.
Де ти існуєш? Чи є в тому світі сонце й любов? Чи є там життя, я хочу спитати, Чи там тільки дощ, сльози і кров І зламаним тілом небо тримати. Чи там твої думи камінням на плечі Чи серце криваве немов тільки з печі, Чи станеться край той злості, питаю, Й кричу я, і б'юся, додолу злітаю, Щоночi схиляюсь лицем до долонь І руки свої як твої уявляю, Є сила зцілити тяжкі наші душі Якщо ти захочеш, я зможу, я знаю.
2019-08-16 17:44:51
4
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3201
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3329