До тла

Іван Антонюк

А ми палили одне одного до тла. І не жаліючи, підкидали хмизу. Аж коли осінь нас підступно підвела, Щоб ми зіграли чергову репризу. Ти налила два келихи вина, Один взяла собі, а мені ж інший простягнула. Та недочекалася, коли свій келих візьму я, Твоя рука розтиснулась, а ти мені всміхнулась. По-твоєму, це смішно? - запитав. Не так вина, як отой келих шкода, Який, розбившись нас, мов розділяв На два фронти, які воюють до чийогось скону. І розгорівся черговий скандал. І ти кричала, що тебе усе дістало. Я ж мовчки дивився , як крізь кришталь Вино кривою плямою розповзалось. Отак, спустошились ми вже до дна, І наше полум'я практично згасло. Мабуть, струхлявіла ота деревина, Яка горіла так колись прекрасно.

2020-05-13 19:38:45

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12045

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

3309