Три крапки

Іван Антонюк

От іще одна написана сторінка Твоєї книги з назвою "Життя". І хоч читається вона не так вже й гірко, Події в ній не викликають посмішки твого лиця. Дарма, що букви там такі веселі, Не єднаються вони у радісні слова. І крутять, наче, каруселі Брудні реалії останнього рядка. От іще одна відредагована сторінка Твоєї книги з назвою "Життя" Проте, події в ній описані так мілко, Що не викличуть нічого, крім жалю та співчуття. Забереш вуаль? Кажеш, забагато? Нею переповнена уся твоя кімната? Вуаль покрила стіни, Вуаль тече по венах, Ще мить і вона в серці, А ти... такий шалений. Роздираєш шкіру, Розчухуєш обличчя, Намагаєшся сховати усе, що так не личить. Упав на коліна, Сам не помічав, Як уміння жити - Лишило твій причал. Догорає остання сторінка Синім полум'ям твого буття. Лиш її маленька іскринка Зауважить твоє каяття. Проковтнеш її із димом, Крізь руїни до серця внесеш. Чисті аркуш, перо і чорнило І з трьох крапок ти жити почнеш.

2020-01-16 18:26:28

2

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1581

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

3066