Думки думками

Йоганн Верес

Думки думками збираються до купи Коли гримить ехо війни Картають мене ж мої думи І наче відчуття вини Що я не нищу ворога з гніву Що не даю я волі своїм звіру Але потішить гордість за Вкраїну милу І я бажаю ні не помсти, а лиш миру Думки думками так зібралися до купи Що не дають себе почути Мені однаково чи буду жити чи в палкім бої голову схилити Чи маю я щось втрачати Чи заново життю навчати Не знаю лиш думки думками...

2022-10-06 15:21:41

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Cryda Cooper

Як файно😍, читаєш і українське нутро радується 🇺🇦

Відповісти

2022-10-06 16:11:35

Інші вірші поета

Miss you Естетика лісу в тумані Сором і страх Вірші, поезія та книги

Інші поети

Rogachova

@Rogachova

Airad

@dassha

CVLD BLVVDED

@Zaharchuk_Arsen

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1689

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11607