Лист до тебе
Йоганн Верес
Так, знаю я жахливий та агресивний та додаю тобі стресу Та коли без тебе я не бачу сенсу Поки ти спиш, знов напишу як я кохаю Як щось груди шкребе та тяжко зітхаю Голос почую і серце палає Воно палає, ні, не палить, а гріє Трепоче, рветься, радіє... Я хотів прозою та щось надихнуло Очі згадаю твої і у грудях щось спалахнуло. Так по теплому ніжне як сміх твій... Люблю твої сльози, посмішки, радість люблю твою силу і люблю твою слабкість. Ти вже вибач пробач, що не можу любов'ю тією зігріти Тож приходиться на відстані так і любити...
2022-09-28 09:49:06
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Йоганн Верес
і м б а
Відповісти
2022-10-06 15:35:38
Подобається
Інші вірші поета
Мутне бачення Обійми з нею Терпець, кремінь, сила Мрії - гарячі жар-птиці
Інші поети
Inna Kirilenko
@kirilenkoinnochka
Olena Кim
@kime_len
Схожі вірші
Всі
І сиділи, курили
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.
63
17
4310
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
99
15
7705