Руками
Йоганн Верес
Руками холодними мацати простір Сміливо крокуючі прямо в пітьму Йду і вагаюсь наче на осліп Клаптики сонця з собою візьму Безстрашні зусилля, що волочать біду Осторонь, осторонь нехай обійдуть Тікай від нещасть, що за руки в безодню тебе приведуть
2023-08-03 21:24:10
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Йоганн Верес
все таки привели до біди...
Відповісти
2023-08-05 10:33:32
1
Йоганн Верес
цікава думка...
Відповісти
2023-08-05 10:36:11
1
Йоганн Верес
@Регіна Касі 🤝
Відповісти
2023-11-05 21:38:41
1
Інші вірші поета
Вірші, поезія та книги Мені наснилось моє сонце Поезія осені Я
Інші поети
GRAFO
@grafo
Едрін
@sad_fox
oo_WoW_oo
@oo_WoW_oo
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
5421
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12629