Життя - це боротьба!
Коли опускаются руки, коли в голові з'являються зайві шум та звуки. Ґрунту не треба, бо я маю крила Пливе земля під ногами, що мене породила, на світ цей без ликий. Я не звір, але духом дикий. Літають хмари я досі грію руки в кармани. А що тим рукам? Тримати їжу та іншу руку ніжнішу. Тримати братську та опору кріпкішу. Я сам собі стовбур та стержень. То піде лиха ніч і прийде день. Якщо боротися, щоб кров у жилах стила. Якщо вмерати, щоб плачевність затихла. Борися! бо можуть забути. Борися! бо можуть в кайдани загнути. То можна загинути, але духом не вмреш. Духу не треба плоті, його не зітреш.
2021-10-28 20:33:14
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Cryda Cooper
Сильно , смело , независимо!✊🏻🔥🔥🔥
Відповісти
2021-10-28 21:15:26
1
Йоганн Верес
@Cryda Cooper Клилатим ґрунту не треба 😌😉
Відповісти
2021-10-28 21:25:56
1
Йоганн Верес
дякую, я старався
Відповісти
2021-11-02 15:34:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2196
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2982