Лихо з розуму
Те маленьке лихо ніжно собі сопіло Та здоровезне лихо гучно так хропіло Те лихо, що зрозуму на стілець садило боляче струмом било Лихо ж від почутів груди шкребло у них же жалило Лихо, що від п'яності дошкоджало розум, пам'ять не щадило Лихо, що від смутку розбивало серце, привело за руки, булькнуло в озерце Лиха всі різняться, доля в них одна Знайде тебе в ліжку чи на річці дна
2022-10-27 15:15:03
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Цікава тема й чудовий вірш. І все влучно сказано. Взагалі це так правдиво. Мені сподобалось.
Відповісти
2022-11-11 20:20:09
1
Йоганн Верес
Відповісти
2022-11-13 19:08:53
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4781
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1798