dry leaves

Jarida Nalisa

Are you the one who walked in and made my heart flutter? Like the top of a tree branch that can only be touched by the wind Like the wind when the leaves have to fly away Did you just walk in for a while? Like the wind that just blows by, isn't it? She made one person to dream. and just walked away ** Do you know yourself? That day you hugged me How much does it change a person's life? Do you even know? The words that you kept telling me How did it change this person's life? Was it you who pulled me up from a bad day? But you left me to fall It's just a leaf Could be just that 🍂🍂🍂 This poem was given to my first love that he was a hundred thousand miles away but I still remember our story well, hope he can read it someday.🤍

2022-02-17 09:13:16

Інші вірші поета

this song for you Don't want to lose you Alone in the wind Unfriend

Інші поети

Ніна Косюк

@nina_kosiuk

Nala

@anuton

A@ K@

@AK9197

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12062

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16465