06. - Dá um tempo

João Ninguém

Descansa E dança, Respire olhe para a frente. Acreditei em belezas finitas me perdi das minhas certezas. Entregando a toalha do jogo da vida, mudando de profissão para colher progressão, A visão do homem sobre todas as coisas, criaram todas as coisas, conceitos impossíveis de definir e qualificar,provar ou não conseguir provar, milhões de estrelas multicelulares, cérebros pequenos aos olhos do universo extenso, Vivi na relatividade do tempo e espaço, O tempo acabou eu descer lá pra baixo. Me ignora vamos ver as fotos do começo da nossa história, o que vale são as nossas intenções e não nossas vontades, atitudes eu tive mesmo com o medo, mantive a fé no peito, mas acordei das minhas próprias conclusões. - Wanderson Miguel 12.09 18 12:41pm

2018-09-13 01:55:13

Інші вірші поета

Liricamente Agressivo: Não sei parte 5/9 Te amo tanto Sessão da Tarde parte 2 07. - Um pouco de cada dia, se torna o muito de todos os dias".

Інші поети

Eleanor Rigby

@ouvrir_son_coeur

Kira Snow

@FallingSnow119

Юлія Гаргат

@Yuliia_Harhat

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12517

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3901