DROGA DE VIDA
João Ninguém
A VIDA É UMA DROGA E EU ADORO ME DROGAR, LOUCO INSANO. INFAME EU SOU É NÃO TEM NINGUÉM COMO EU. NÃO SABER, QUEM SOU ME PERDI EM SER QUEM SOU, DEIXEI DE SEGUIR UNS MERDAS AÍ, DEIXEI DE FALAR COM ALGUNS FALSOS QUE ANDAM POR AÍ. PAREI DE ME VITIMIZAR, PRA NÃO SOFRER MAS DO QUE DEVEMOS SOFRER PRA APRENDER VIVI E VI ELA SE PERDER, ESQUECI O QUE DEIXEI DE FAZER, NÃO ME SIGA, SIGA SUA VIDA COM ROTINA EU SOU SÓ UM CARA SÓ. WM 24/07/18
2018-07-25 02:44:19
2
0
Інші вірші поета
B.J - Mulher Febril A viagem do século Ep. 1/10 - EU TI AMO PARTE DE "AS AVENTURAS DE REZUR E O GAROTO DA ESTRADA" Rancor e Fé
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2371
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168