Liricamente Agressivo: Astros 6/9
Lapidamos ideias Em lápides almofadas, Queimamos com fogo Para os fazer descansar, Almas perdidas amaldiçoadas. Pensei nisso Como se viesse Um meteoro e tudo acabasse, Mas nada acabou é tudo piorou, Apenas continuou, as mesmas coisas,as mesmas pessoas com sonhos não tão diferentes quanto antes, iguais á era das trevas em que o sol não iluminavam as mentes na na escuridão de conhecimento, época das luzes, a cruz, a pedra a história da vida, pessoas ainda vivem e se procriam pela terra. Bem vindo A via láctea Coloque o cinto De segurança e embarque nessa viagem. WM 08.08.18 11.18pm
2018-08-09 02:16:41
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2331
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687