MEDO EM "IDÉIAS CONSPIRATÓRIAS" PARTE #03

João Ninguém

- Eu estou com medo de tudo, Os problemas são grandes demais ou eu estou apenas subestimado a minha capacidade de vencêlos. - Ganhamos uma vantagem, vimos o campo verde florido e lindo,mas tivemos a idéia de destruir tudo. Ficar no escuro não é mais vantajoso, precisamos abrir nossas ideias para algo novo. Esse é o meu medo embarcar em um caminho sem destino é não poder voltar pra casa, Sem passagem de volta Perdido, Apenas com as que levo na minha barraca de viagem. WM 29.07.18

2018-08-09 01:47:29

Інші вірші поета

Te amo tanto Liricamente Agressivo: Não sei parte 5/9 Seja bem vindo ao meu mundo. #Forpraysgodvibes.ep.1 Projeto Livre #01

Інші поети

Truth13

@Truth13

Love Drime

@love_drime

Mimi Meow

@Mimi_meow

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1104

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4054