Minutos antes da morte

João Ninguém

Partida dessa vida, Passagem breve Pessoas estúpidas Algumas realmente incríveis Antes da desistência Suicídio Lembro das últimas palavras que ele disse, ele disse assim eu tô triste, E eu apenas respondi e normal, E um dia após fiquei sabendo de um suicídio. Corri pra casa, fui pro quarto Comecei a chorar E não consegui parar, E uma pergunta veio Na minha cabeça Ele estava dando todos os indícios e eu não percebi. Podia tê-lo ajudado mais E não ignorado de menos, Ele se foi e o não tenho Aqui mas comigo. "Ajude as pessoas que estão tristes, e as faça alegre mesmo que seja difícil", Tente ajudar pois sua ajuda pra quem precisa de pouco é tudo. Como ainda depois de morto ele continua fazendo poemas, mas e esse lado meu que escreve então se não tivesse essa parte minha, não escreveria nenhum poema até hoje. "Saudades do que se foi e eu não pude me despedir". - JN 11.08.18

2018-08-12 00:04:25

4

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2976

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12594