Моя маленька, крихітна любове..

J 131

Моя маленька, крихітна любове В тобі горить таке і ще дитя Ти вітром в полі, інеєм на травах Прокинься десь, і не спиши в життя. Там все чуже, воно тебе погубить А ти ж така ще юна й молода!! Рости під сонцем, що тебе голубить Благаю, рідна, не спіши в життя! Чого шукати, все напрочуд близько Лиш дотягнись й триматимеш в руці Не квапся, сонце, в цій країні слизько Та впасть не бійся, навіть на межі. Моя маленька, ти вже підростаєш Усе нове, та й зміни день за днем Ти робиш те, чого не помічаєш Боїшся ще.. Та це усе мине. Рідненька, чуєш, я у тебе вірю! Хоч буде важко, ти здолаєш все. Ступай без страху, віднайди надію Ти зміниш світ, не втративши себе. Повір, любове, це тобі під силу Усі до тебе ще були не ті. Ти особлива! Ти засяєш в зливу. Ти зірвеш страх і даси відпір брехні. Послухай, рідна, може це придасться А може словом цим ти знайдеш шлях вночі Життя - воно ж таке, не все у тебе вдасться Ти не здавайся лиш. Знайди мету в собі. Моя маленька, крихітна любове Ти мій промінчик, люба, посміхнись. Роки минатимуть, ти залишись собою В життя ти встигнеш ще.. Благаю, зупинись !

2019-06-26 20:23:22

4

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5471

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

4496