Обрії

J 131

І що тепер, всі обрії відкрито На вибір маєш тисячі смертей Смієшся, кажеш, що тебе уже убито Ти втратив віру в себе та людей. Шукаєш відчай, крапельку надії Так хочеш попросити грам тепла Ти думав , що любов - ці всі події Не змінять час, спаливши все до тла. Ти вірив, що цим разом тобі вдасться Піднятися , злетіти й далі жить На фінішній зірвати своє щастя Пройти над прірвою, тримаючись за мить. І що ? Ось фініш. Прошу, перемога! Твій п'ядестал горить пустим вогнем... Щасливий ти? Знайшов свою дорогу ? - Зустрів там смерть під оплески поем..

2019-08-01 21:28:15

Інші вірші поета

Зима Моя маленька, крихітна любове.. Ти винна.. Світанки

Інші поети

Трояндочка

@Rose_Senorita

Marry Dead

@marry_dead

Pame

@Pame

Схожі вірші

Всі

Don't know what to do

Nora

I wanna making you laugh, I wanna making you smile. Please do not kill this love, I'm only touched you while You was wondering by my warmth. I don't know what to do without you; So many days ago you brought Small hope into my boring life, too. Blue eyes like an immense ocean, Your first words like a dream. I'm fall in love with you more, However reckless it may seem. My little devilish angel With radiant smile, You are my own danger. I will always stay inside Your hot heart. You taught me, that memories Are never die, So for me it isn't very dangerous. You are here, but at a so long distance Of many kilometers in eternity. Your care and worry about me amazed My heart. Next to you is no adversity. I don't know what to do without you, My first and single soulmate. Don't kill this love, don't kill me too... Our love appeared from my hate. It is a turning point now, So what will you choose? Yes, you don't know, how... But we really cannot lose! ____________ And there is nothing more pleasant yet than to feel the love of a person who hates everyone now. Перевод на русский: https://www.surgebook.com/anastasia_chan/blog/7abtu0i © (Copyright, 2019) ⓝⓞⓡⓐ

4935

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1731