Світанки

J 131

Ці дні пройшли , а з ними й ми минули Ще півжиття боялись зберегтись І ще вуста кохання не забули А вже світанок згадує "колись '' Він шепче тихо: ''ЗЕркни, як настану, Розстануть чари, змиються сліди, Та водночас на зміну хурагану Розстопить сонце в серці всі сліди. Я знищу "вчора'', залишивши спогад. І легко тіла правдою торкнусь'' А в цей момент Сьогодні кине погляд : '' А я тобі із сонцем посміхнусь'' І мороком пронизило все тіло - Боюсь світанків.. спогадів боюсь..

2019-08-06 20:13:04

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Серафім

Спогати нищать…

Відповісти

2019-08-07 06:31:10

Інші вірші поета

Ти винна.. Як Обрії Моя маленька, крихітна любове..

Інші поети

Rose P. Silver

@dragonandfish

Rain

@XRainbow0X

Artiomtseva

@Artiomtseva

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15040

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

4540