Світанки
J 131
Ці дні пройшли , а з ними й ми минули Ще півжиття боялись зберегтись І ще вуста кохання не забули А вже світанок згадує "колись '' Він шепче тихо: ''ЗЕркни, як настану, Розстануть чари, змиються сліди, Та водночас на зміну хурагану Розстопить сонце в серці всі сліди. Я знищу "вчора'', залишивши спогад. І легко тіла правдою торкнусь'' А в цей момент Сьогодні кине погляд : '' А я тобі із сонцем посміхнусь'' І мороком пронизило все тіло - Боюсь світанків.. спогадів боюсь..
2019-08-06 20:13:04
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Серафім
Спогати нищать…
Відповісти
2019-08-07 06:31:10
1
Інші вірші поета
Обрії Бабусі Моя маленька, крихітна любове.. Зима
Інші поети
C A Quinn
@Hey_its_CC
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4917
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10678