Ти винна..
J 131
Десь грала музика, лунали звуки арфи Гуло веселля фарбами весни, А в стороні дівчина, що не знала правди Вкривалась кригою тягучої зими. Вони кричали: "Ти у всьому винна! Холодне серце викувала злість". Ніхто не бачив обірвáні крила. А в душу прокрадавсь незнаний гість. Він їв все добре, що було у неї, Вселяв лише самотність з почуттів. Хтось скаже, що у всьому винна Фрея, Повіривши в правдивість голосів. P. S. А ви думали, що змушує нас змінюватися? Чому з добрих і наївних найчастіше ми перетворюємось в холодних та черствих? Але найголовніше, чому ми дозволяємо думці інших впливати на нас та розвиток нашої особистості?
2021-12-24 22:43:21
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Андрейків
Гарно
Відповісти
2021-12-25 14:55:02
1
Інші вірші поета
Як Моя маленька, крихітна любове.. Обрії Бабусі
Інші поети
Don Bukana
@Donbukana
Полина
@polinassa
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4572
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10305