Ти винна..
Десь грала музика, лунали звуки арфи Гуло веселля фарбами весни, А в стороні дівчина, що не знала правди Вкривалась кригою тягучої зими. Вони кричали: "Ти у всьому винна! Холодне серце викувала злість". Ніхто не бачив обірвáні крила. А в душу прокрадавсь незнаний гість. Він їв все добре, що було у неї, Вселяв лише самотність з почуттів. Хтось скаже, що у всьому винна Фрея, Повіривши в правдивість голосів. P. S. А ви думали, що змушує нас змінюватися? Чому з добрих і наївних найчастіше ми перетворюємось в холодних та черствих? Але найголовніше, чому ми дозволяємо думці інших впливати на нас та розвиток нашої особистості?
2021-12-24 22:43:21
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Андрейків
Гарно
Відповісти
2021-12-25 14:55:02
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4093
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3001