Ти винна..
Десь грала музика, лунали звуки арфи Гуло веселля фарбами весни, А в стороні дівчина, що не знала правди Вкривалась кригою тягучої зими. Вони кричали: "Ти у всьому винна! Холодне серце викувала злість". Ніхто не бачив обірвáні крила. А в душу прокрадавсь незнаний гість. Він їв все добре, що було у неї, Вселяв лише самотність з почуттів. Хтось скаже, що у всьому винна Фрея, Повіривши в правдивість голосів. P. S. А ви думали, що змушує нас змінюватися? Чому з добрих і наївних найчастіше ми перетворюємось в холодних та черствих? Але найголовніше, чому ми дозволяємо думці інших впливати на нас та розвиток нашої особистості?
2021-12-24 22:43:21
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Володимир Андрейків
Гарно
Відповісти
2021-12-25 14:55:02
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2400
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4508