Все втрачено
Чому я не птах, чому не літаю? Чому я про світ цей нічого не знаю? Чому я не бачу його з висоти? Чому вільний вітер не каже: лети? Чому сонце ніжно не обіймає? Чому його схід я сама споглядаю? Чому всі без мене кудись пролітають? Чому так самотньо я фото гортаю? Чому з цього світу найкращі ідуть? Чому із собою не заберуть? Все кращим здається, коли вже немає, І справді, цінуєм, як тільки втрачаєм
2018-04-04 12:26:33
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
556633
Надзвичайно ! Неймовірно прекрасний вірш !
Відповісти
2018-04-04 15:00:13
1
Панк
@556633 дякую, приємно😊❤
Відповісти
2018-04-04 15:01:12
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8114
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3953