Все втрачено
Чому я не птах, чому не літаю? Чому я про світ цей нічого не знаю? Чому я не бачу його з висоти? Чому вільний вітер не каже: лети? Чому сонце ніжно не обіймає? Чому його схід я сама споглядаю? Чому всі без мене кудись пролітають? Чому так самотньо я фото гортаю? Чому з цього світу найкращі ідуть? Чому із собою не заберуть? Все кращим здається, коли вже немає, І справді, цінуєм, як тільки втрачаєм
2018-04-04 12:26:33
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
556633
Надзвичайно ! Неймовірно прекрасний вірш !
Відповісти
2018-04-04 15:00:13
1
Панк
@556633 дякую, приємно😊❤
Відповісти
2018-04-04 15:01:12
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4764
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2393